«Збережіть презентацію»: проблема ейджизму стосується кожного

звична дискримінація

«Я втрачаю свій товар. Настав час пластичної операції », - сказала мені подруга з сумною посмішкою. Владі 50, і вона, за її словами, «працює обличчям». Фактично він проводить тренінги для співробітників великих компаній. Має дві вищі освіти, широкий кругозір, багатий досвід і дар працювати з людьми. Але у неї також є мімічні зморшки на обличчі та сиве волосся у стильно підстриженій зачісці.

Керівництво вважає, що вона, як тренер, повинна бути молодою і привабливою, інакше публіка «не сприйме її всерйоз». Влада любить свою роботу і боїться залишитися без грошей, тому готова проти власної волі лягти під ніж, щоб не втратити «подання».

Це типовий приклад ейджизму — дискримінації за віком. Дослідження показують, що він навіть більш поширений, ніж сексизм і расизм. Якщо ви переглядаєте вакансії, то, ймовірно, помітите, що, як правило, компанії шукають працівників віком до 45 років.

«Стереотипне мислення допомагає спростити картину світу. Але часто упередження заважають адекватному сприйняттю інших людей. Наприклад, більшість роботодавців вказують вікові обмеження у вакансіях через стереотип поганого навчання після 45 років», — коментує фахівець у галузі геронтології та геріатрії, професор Андрій Ільницький.

Через вплив ейджізму деякі лікарі не пропонують літнім пацієнтам проходити терапію, пов'язуючи захворювання з віком. А такі стани здоров’я, як деменція, помилково вважаються побічними ефектами нормального старіння, каже експерт.

Немає виходу?

«У суспільстві культивується образ вічної молодості. Атрибути зрілості, такі як сиве волосся і зморшки, зазвичай приховані. На наші упередження також впливає загальне негативне ставлення до пенсійного віку. Згідно з опитуваннями, у росіян старіння асоціюється з бідністю, хворобою та самотністю.

Тому ми в глухому куті. З одного боку, літні люди не ведуть повноцінне життя через упереджене ставлення до них. З іншого боку, таке стереотипне мислення в суспільстві зміцнюється через те, що більшість людей з віком перестають вести активне соціальне життя», — зазначає Андрій Ільницький.

Гарний привід для боротьби з ейджизмом

Життя невблаганне. Еліксир вічної молодості ще не винайшли. І всі ті, хто сьогодні звільняє працівників за 50+, зневажливо називає пенсіонерів «копійками», слухає їх з ввічливою відстороненістю або спілкується як нерозумні діти («Ну, бумер!»), через деякий час самі увійдуть у цей вік.

Чи захочуть вони, щоб люди «забули» про їхній досвід, уміння та духовні якості, побачивши сиве волосся та зморшки? Чи сподобається їм, якщо їх самих почнуть обмежувати, виключати з суспільного життя або вважати слабкими та некомпетентними?

«Інфантилізація людей похилого віку призводить до зниження самооцінки. Це підвищує ризик депресії та соціальної ізоляції. У результаті пенсіонери погоджуються зі стереотипом і бачать себе такими, якими їх бачить суспільство. Люди похилого віку, які негативно сприймають своє старіння, гірше відновлюються після інвалідності і в середньому живуть на сім років менше, ніж люди з позитивним ставленням до своїх років», – каже Андрій Ільницький.

Мабуть, ейджизм – єдиний вид дискримінації, при якому «переслідувач» обов’язково стає «жертвою» (якщо доживе до старості). Це означає, що ті, кому зараз 20 і 30 років, повинні активніше долучатися до боротьби з ейджизмом. І тоді, можливо, ближче до 50 їм більше не доведеться турбуватися про «презентацію».

Самостійно впоратися з глибоко вкоріненими упередженнями досить важко, вважає експерт. Щоб боротися з ейджизмом, нам потрібно переосмислити, що таке старіння. У прогресивних країнах активно пропагується anti-age рух, який доводить, що старість – не страшний період у житті.

За прогнозами ООН, через три десятиліття людей старше 60 років на нашій планеті буде вдвічі більше, ніж зараз. І це будуть саме ті, хто сьогодні має можливість вплинути на зміну громадської думки — і тим самим покращити власне майбутнє.