зміст
Повернення співачки сталося раптово. У ніч на 26 лютого Земфіра презентувала новий, сьомий студійний альбом під назвою Borderline. Експерти PSYCHOLOGIES послухали альбом та поділилися першими враженнями.
До платівки увійшли 12 треків, серед яких випущені раніше «Остін» і «Крим», а також «Абюз», який раніше був доступний лише в живому записі.
Слово Borderline в назві запису є не тільки «кордоном», але і частиною словосполучення borderline personality disorder, тобто «прикордонний розлад особистості». Це випадковість? Чи своєрідне застереження слухачам? Здається, кожен трек нового альбому може стати як тригером давно забутого болю, так і шляхом до світла та свободи.
Ми попросили експертів Psychologies поділитися враженнями від нової роботи Земфіри. І кожен почув її нову платівку по-своєму.
«Про це ще наприкінці 80-х співала Янка Дягілєва»
Андрій Юдін — гештальт-терапевт, тренер, психолог
На своїй сторінці в Facebook (заборонена в Росії екстремістська організація) Андрій поділився своїми думками після прослуховування альбому:
1. Після вивчення соматичної психотерапії слухати таку музику вже неможливо. Емпатичний резонанс з тілом виконавця (і всім, що в ньому накопичено) повністю перериває будь-які враження від музики та тексту.
2. Про все це ще в кінці 80-х співала Янка Дягілєва, яка незадовго до смерті блискуче описала цей вид творчості в пісні «Продана»:
Комерційно успішні публічно вмирають
На камені розбити фотогенічне обличчя
Спитайте по-людськи, подивіться в очі
Хороші перехожі…
Моя смерть продана.
Продано.
3. Прикордонний розлад особистості, англ. прикордонний розлад особистості, на честь якого названо альбом, є найпростішим для лікування розладом особистості з найкращим прогнозом (але лише в порівнянні з двома іншими основними розладами особистості, нарцисичним і шизоїдним).
«Вона надзвичайно чутлива до кон'юнктури, часу»
Володимир Дашевський — психотерапевт, кандидат психологічних наук, постійний автор Psychologies
Земфіра для мене завжди була виконавицею дуже якісної поп-музики. Вона надзвичайно чутлива до кон'юнктури, часу. Починаючи з першого ж треку, який став популярним — «А у вас СНІД, значить ми помремо…», — вона, в принципі, продовжує співати ту ж пісню. А Земфіра не просто формує порядок денний, а й відображає його.
У тому, що її новий альбом вийшов таким, однозначно є один плюс: прикордонний розлад особистості «вийде в люди», можливо, люди будуть більше цікавитися тим, що відбувається з їхньою психікою. Я думаю, що в певному сенсі цей діагноз стане «модним», як це колись сталося з біполярним розладом. Або, можливо, вже є.
Ірина Гросс — клінічний психолог
Земфіра на повторі означає ми оживаємо. Ми вмираємо, але народжуємося знову і знову, кожного разу в новій якості.
Той самий голос, ті ж підліткові молитви, трохи на межі, але вже з якоюсь дорослою хрипотою.
Земфіра подорослішала і зрозуміла, що вона інша? Ми дорослішаємо? Чи доведеться нам колись прощатися з батьками, з мамою? Невже нема кому адресувати свої претензії? А тепер, навпаки, всі претензії нам самі пред'являтимуть?
Схоже, у Земфіри більше запитань до Остіна, ніж до насильства як явища. Вона спокійно і ніжно співає про жорстоке поводження, а Остін більше дратує, поруч з ним більше напруги. Адже він конкретний, плює на почуття, бісить, а в нього обличчя. А як взагалі виглядає знущання, ми не знаємо. Ми зіткнулися лише з жорсткістю Остіна і подумали, що нам просто не пощастило.
Тоді, коли ми були поранені і поранені, вони не знали цього слова, але, звичайно, ми всі пам'ятаємо Остіна. І тепер ми вже впевнені, що, зустрівшись з ним знову, не станемо його жертвою, не будемо сидіти на його поводку. Тепер ми знайдемо в собі сили дати відсіч і втекти, тому що біль нам більше не подобається, ми більше не пишаємося ним.
Так, це не те, чого ми очікували. Разом із Земфірою ми хотіли повернутися в дитинство, в юність, в минуле, щоб знову влаштувати «війну з цим світом», зірватися з ланцюга в підлітковому бунті. Але ні, ми йдемо далі й далі, по колу, за цими повторюваними, знайомими ритмами-циклами — начебто знайомими, але все ж різними. Ми вже не підлітки, ми вже багато чого побачили і пережили «цього літа».
І це неправда, що «з нами нічого не буде». Обов'язково станеться. Ми хочемо набагато більше. Буде нам і пальто гарненьке, і вірші на набережній, хоч і погані. Ми вже навчилися прощати «погані» вірші собі та іншим. Ми все одно будемо «приходити-йти-вертатися» і чекати.
Адже це був не кінець, а ще один кордон, лінія, яку ми разом перетнули.
Земфіра, як і будь-який великий автор, відображає дійсність — просто, щиро, такою, яка вона є. Її голос – це голос колективної свідомості. Відчуваєш, як це єднає всіх нас у межі, яку ми вже прожили? Так, було нелегко: руки тремтіли, і, здавалося, уже не було сил боротися. Але ми вижили і змужніли.
Її пісні допомагають нам переварити та зрозуміти пережите, своєю творчістю вона провокує масові роздуми. Виявляється, ми можемо все — навіть прикордонні стани психіки. Але поломки в минулому, тому ви можете викреслити це слово.
Земфіра виросла разом з нами, перетнула межу «середини», але все одно торкається до стрімкого. Значить, ще будуть: і океан, і зірки, і друг з півдня.
«Яка дійсність — така й лірика»
Марина Травкова — психолог
Мені здається, що з восьмирічною паузою Земфіра покладала у публіки завищені очікування. Альбом розглядають «під мікроскопом»: у ньому знаходять нові смисли, його критикують, його хвалять. А якщо уявити, що він вийшов би роком пізніше, то це була б та сама Земфіра.
Наскільки він відрізняється з музичної точки зору, нехай судять музичні критики. Як психолог я помітив лише одну зміну: мову. Мова поп-психології та своя «розводка» в тексті: звинувачення матері, амбівалентність.
Однак я не впевнений, що є друге і третє значення. Мені здається, що в текстах звучать слова, які стали звичайними, повсякденними — і водночас вони ще достатньо «випуклі», щоб їх читати як характеристику часу. Адже зараз люди часто на дружній зустрічі обмінюються інформацією про те, які у них діагнози, які у них психологи, обговорюють антидепресанти.
Це наша реальність. Яка реальність — така лірика. Зрештою, нафта справді качає.