Зовні привабливі чоловіки і жінки здаються нам розумнішими, чарівнішими і успішнішими, навіть якщо насправді їм нема чим похвалитися, крім краси. Такі переваги помітні вже у однорічних дітей і з віком лише посилюються.
Нам часто кажуть: «не суди по зовнішності», «не родися красивою», «не пий воду з лиця». Але дослідження показують, що ми починаємо оцінювати, чи можна довіряти людині, вже через 0,05 секунди після того, як ми бачимо її обличчя. При цьому більшість людей вважають приблизно однакові обличчя гідними довіри — красивими. Навіть якщо мова йде про людей іншої раси, думки про їхню фізичну привабливість напрочуд схожі.
Щоб перевірити, як діти реагують на незнайомців на основі їх привабливості, Психологи з Науково-технологічного університету Ханчжоу (Китай) провели експеримент, в якому взяли участь 138 дітей у віці 8, 10 і 12 років, а також (для порівняння) 37 студентів.1.
Використовуючи комп’ютерну програму, вчені створили зображення 200 чоловічих облич (нейтральний вираз, погляд спрямований прямо вперед) і попросили учасників дослідження оцінити, чи достовірні ці обличчя. Через місяць, коли випробовуваним вдалося забути показані їм обличчя, їх знову запросили в лабораторію, показали ті ж зображення і попросили оцінити фізичну привабливість цих самих людей.
Навіть восьмирічні діти вважали ті самі обличчя красивими та гідними довіри.
Виявилося, що діти навіть у віці 8 років вважали одні й ті ж обличчя красивими і гідними довіри. Однак у цьому віці судження про красу можуть бути досить різними. Чим старшими були діти, тим частіше їхні думки про те, хто красивий, а хто ні, збігалися з думками інших однолітків і дорослих. Дослідники вважають, що розбіжність в оцінках дітей молодшого віку пов'язана з незрілістю їх мозку — особливо так званої мигдалини, яка допомагає обробляти емоційну інформацію.
Щоправда, щодо привабливості дитячі оцінки були більше схожі на дорослі. Мабуть, ми вже змалку вчимося розуміти, хто красивий, а хто ні.
Крім того, діти часто вирішують, хто гідний довіри, теж за власними, особливими критеріями (наприклад, за зовнішньою схожістю зі своїм обличчям або обличчям близького родича).
1 F. Ma та ін. «Оцінка достовірності обличчя дітей: узгодженість і взаємозв’язок із привабливістю обличчя», Frontiers in Psychology, квітень 2016 р.