Скільки б нам не було років, смерть батька чи матері завжди завдає великого болю. Іноді траур затягується на місяці і роки, перетворюючись на серйозний розлад. Психіатр-реабілітолог Девід Сак розповідає про допомогу, яка потрібна вам, щоб повернутися до повноцінного життя.
Я залишився сиротою в 52 роки. Незважаючи на зрілий вік і професійний досвід, смерть батька перевернула моє життя. Кажуть, це як втрачати частину себе. Але я мав відчуття, що якір моєї самоідентичності обірвався.
Шок, заціпеніння, заперечення, гнів, смуток і розпач – ось цілий ряд емоцій, які відчувають люди, коли втрачають кохану людину. Ці почуття не покидають нас ще багато місяців. У багатьох вони виникають без певної послідовності, з часом втрачаючи гостроту. Але мій особистий туман не розвіювався понад півроку.
Процес трауру займає час, а оточуючі часом виявляють нетерпіння — хочуть, щоб нам якнайшвидше стало краще. Але хтось продовжує гостро переживати ці почуття ще багато років після втрати. Цей постійний траур може мати когнітивні, соціальні, культурні та духовні наслідки.
Горе, залежність і психічний зрив
Дослідження показують, що втрата батьків може збільшити ризик тривалих емоційних і психічних проблем, таких як депресія, тривога та наркозалежність.
Особливо це стосується ситуацій, коли людина не отримує повноцінної підтримки в період втрати та не знаходить повноцінних прийомних батьків, якщо родичі помирають передчасно. Смерть батька або матері в дитинстві істотно підвищує шанси розвитку психічних проблем. Приблизно одна з 20 дітей віком до 15 років страждає від втрати одного або обох батьків.
Синам, які втратили батька, важче пережити втрату, ніж дочкам, а жінкам важче пережити смерть матері.
Іншим вирішальним фактором у настанні таких наслідків є ступінь близькості дитини з померлим батьком і масштаб впливу трагічної події на все її подальше життя. І це зовсім не означає, що люди легше переживають втрату того, з ким були менш близькі. Можу з упевненістю сказати, що в цьому випадку переживання втрати може бути ще глибшим.
Довгострокові наслідки втрати батьків неодноразово досліджувалися. Виявилося, що це впливає як на психічне, так і на фізичне здоров'я, причому останнє частіше проявляється у чоловіків. Крім того, сини, які втратили батька, важче переживають втрату, ніж доньки, а жінкам важче миритися зі смертю матері.
Настав час звернутися за допомогою
Дослідження теорії втрати допомогло зрозуміти, як допомогти людям, травмованим смертю батьків. Дуже важливо зосередитися на особистих ресурсах людини та її здатності до самовідновлення. Важливо, щоб значні родичі та члени сім'ї надавали йому всебічну допомогу. Якщо людина переживає складне горе, яке триває довго після смерті близької людини, можуть знадобитися додаткові заходи та обстеження психічного здоров’я.
Кожен із нас переживає втрату близьких по-своєму та у власному темпі, і буває дуже важко розпізнати, на якому етапі смуток перетворюється на хронічний складний розлад. Така затяжна форма — патологічне горе — зазвичай супроводжується тривалими болісними переживаннями, і здається, що людина не в змозі прийняти втрату й рухатися далі навіть через місяці й роки після смерті близької людини.
Шлях реабілітації
Етапи відновлення після смерті одного з батьків включають важливий етап, на якому ми дозволяємо собі відчути біль втрати. Це допомагає нам поступово почати усвідомлювати те, що сталося, і рухатися вперед. Зцілюючись, ми відновлюємо здатність насолоджуватися стосунками з іншими. Але якщо ми продовжуємо бути одержимими і надмірно реагувати на будь-які нагадування про минуле, потрібна професійна допомога.
Спілкування з фахівцем підтримує і допомагає відкрито говорити про смуток, розчарування або гнів, вчить справлятися з цими почуттями і просто дозволяти їм проявлятися. Сімейні консультації також можуть бути корисними в цій ситуації.
Нам стає легше жити і відпускати горе, якщо ми не приховуємо почуттів, думок і спогадів.
Смерть одного з батьків може повернути старий біль і образу і мати значний вплив на процеси сімейної системи. Сімейний терапевт допомагає розділити старі та нові конфлікти, показує конструктивні шляхи їх усунення та покращення стосунків. Ви також можете знайти відповідну групу підтримки, яка допоможе вам почуватися менш відстороненим від свого горя.
Затяжне горе нерідко призводить до «самолікування» за допомогою алкоголю чи наркотиків. У цьому випадку обидві проблеми повинні вирішуватися одночасно і потребують подвійної реабілітації у відповідних центрах і клініках.
І, нарешті, турбота про себе є ще однією важливою частиною одужання. Нам стає легше жити і відпускати горе, якщо ми не приховуємо почуттів, думок і спогадів. Здорове харчування, повноцінний сон, фізичні вправи та достатньо часу для сумування та відпочинку – це те, що потрібно кожному в такій ситуації. Нам потрібно навчитися бути терплячими до себе та тих, хто сумує навколо нас. Це дуже особиста подорож, але ви не повинні йти нею поодинці.
Автор – Девід Сак, психіатр, головний лікар мережі реабілітаційних центрів для алкоголіків і наркоманів.