«Вперед, люби і роби справу»
Словом, наведеної вище фрази достатньо, щоб визначити особистість. Професіоналізм треба оцінювати по роботі.
А якщо по порядку…
У 20 років я закінчив провідний економічний університет країни, стажувався в кращих компаніях, і перед нами вимальовувалося світле корпоративне майбутнє і відповідні кар’єрні перспективи.
А потім був шлюб і народження первістка. Ці події були не просто найщасливішими моментами мого життя, а визначальними для цього самого життя. Незабаром у нашій сім'ї з'явилися другий син і молодша дочка. Ось уже десять років я живу з дітьми і дітьми, в сім'ї і на роботі. Ось уже десять років я живу, вчуся і працюю, згадую і вивчаю дивовижний світ дитинства, поринаю в цей світ. Багато книг, курсів, наставників. І — думати, думати, думати… Бо в педагогіці власну думку нічим не заміниш, ні методами, ні знаннями, ні навіть досвідом. «Я хочу, щоб ви зрозуміли, що жодна книга, жоден лікар не замінить вашої власної живої думки, вашого власного погляду. (…) У мудрій самоті — не спати» (Я. Корчак). Почалася справжня творчість, з якою для мене не зрівняється ніяка інша діяльність і робота.
В один прекрасний момент я зрозуміла, що можу працювати з іншими дітьми — мені є чим поділитися, мені є що віддати. Я люблю дітей, розумію, поважаю, і це взаємно. Потім почалися заняття — спочатку науковий гурток, а потім власний центр розвитку дитини. «Знання недостатньо, навчіть дитину думати», — сказав я. Бо це насправді головне у навчанні. І в житті. А ще важливо з інтересом вчитися, жити міцно і весело, дружити і грати. Все це ми робимо в Дитячому науковому гуртку. Нам з дітьми добре разом. Мами і тата хороші, тому що діти хороші. Ми досягаємо результатів, ми ростемо і змінюємося. Я багато знаю про дітей, і не втомлююся відкривати для себе нове.
Ще один мій великий проект – коучингова система для батьків «Ступеньки». Ідея «університету для батьків» народилася під час консультування сімей моїх студентів. Час від часу я помічав, що батькам, хорошим, люблячим батькам бракує деяких знань і методів, які зробили б їх також хорошими вихователями. Ці знання та техніки ми опановуємо в «університеті батьківства», на «Сходинках». До речі, хочу подякувати Олексію Мельникову, директору Консультаційно-коучингового центру, і моєму шановному наставнику Миколі Івановичу Козлову, за підтримки яких був запущений (і активно функціонує) проект «Сходинки».
Чим ще я зараз живу? Навчаюся в університеті практичної психології. Унікальна програма університету така, що студенти отримують не лише професійні знання, а й працюють над особистісним зростанням. Ми рухаємося вперед у всіх напрямках.
Тепер почуваюся щасливою людиною. У мене є сім'я, бізнес і розвиток — це для мене те, що називається гармонією. «Вперед, кохайте і займайтеся бізнесом, не залишаючи себе на потім». Окреме спасибі за це відчуття гармонії — моїй дружині, яка підтримує мене завжди і в усьому. Для мене, жінки, головною цінністю якої є сім'я, немає нічого важливішого за цю підтримку та розуміння.
Моя основна тема – як зрозуміти дітей і що з цим потім робити, як жити щасливо з дітьми. Також — виховання та розвиток дітей допідліткового віку. Насправді виховання й освіта нерозривно пов’язані: навчаючи — завжди виховуємо, виховуючи — навчаємо.
За цими темами я складаю програми для дітей, а також курси — тренінги — консультації для дорослих.
Пишіть мені — [електронна пошта захищена]
До спілкування!