Італійський трюфель (Tuber magnatum)
- Відділ: Ascomycota (Ascomycetes)
- Підрозділ: Pezizomycotina (Pezizomycotins)
- Клас: Пезизоміцети (Pezizomycetes)
- Підклас: Pezizomycetidae (Pezizomycetes)
- Порядок: Пезізалес (Pezizales)
- Сімейство: Tuberaceae (трюфель)
- Рід: бульба (трюфель)
- Тип: Tuber magnatum (італійський трюфель)
- Справжній білий трюфель
- Трюфель п'ємонтський – з регіону П’ємонт на півночі Італії
Трюфель італійський (лат. tuber magnatum) — гриб роду Трюфель (лат. Tuber) сімейства Трюфельні (лат. Tuberaceae).
Плодові тіла (видозмінені апотеції) підземні, у вигляді неправильних бульб, зазвичай розміром 2–12 см і масою 30–300 г. Зрідка зустрічаються екземпляри вагою 1 кг і більше. Поверхня нерівна, вкрита тонкою бархатистою шкіркою, що не відділяється від м'якоті, світло-вохристого або коричневого кольору.
М'якоть щільна, від білуватого до жовто-сірого, іноді з червонуватим відтінком, з біло-кремово-коричневим мармуровим малюнком. Смак приємний, запах пряний, нагадує сир з часником.
Споровий порошок жовтувато-коричневий, спори 40×35 мкм, овальні, сітчасті.
Італійський трюфель утворює мікоризу з дубом, вербою та тополею, зустрічається також під липами. Росте в листяних лісах з пухким вапняним ґрунтом на різній глибині. Найбільш поширений у північно-західній Італії (П’ємонт) і прилеглих регіонах Франції, зустрічається в Центральній Італії, Центральній і Південній Франції та інших областях Південної Європи.
Сезон: літо-зима.
Ці гриби збирають, як і чорні трюфелі, за допомогою молодих свиней або навчених собак.
Білий трюфель (Choiromyces meandriformis)
Троїцький трюфель зустрічається і в нашій країні, їстівний, але не цінується, як справжні трюфелі.
Трюфель італійський – їстівний гриб, делікатес. В італійській кухні білі трюфелі використовуються майже виключно в сирому вигляді. Натерті на спеціальній тертці, їх додають в соуси, використовують як приправу до різноманітних страв – різотто, яєчні та ін. Нарізані тонкими скибочками трюфелі додають у м’ясні та грибні салати.