Термін «фріган» з'явився в середині дев'яностих, хоча мода годуватися зі сміття існувала в ряді молодіжних субкультур і раніше. Фріган походить від англійських free (свобода) і vegan (веганство), і це не випадково. Більшість фріганів підтримують основні принципи веганства, найбільш радикального напряму вегетаріанства. Вегани не їдять не тільки м'ясо, рибу та яйця, а й молочні продукти, не носять одяг зі шкіри та хутра. Але є й інші фрігани, які їдять рибу і м'ясо, але у виняткових випадках. Основна мета фріганів — мінімізувати або навіть повністю ліквідувати свою фінансову підтримку корпорацій і тим самим зупинити глобалізацію світової економіки, максимально дистанціюватися від суспільства неконтрольованого споживання.
Фріган Патрік Лайонс із американського міста Х’юстон, штат Техас, розповідає, як одна жінка запропонувала йому п’ять доларів після того, як побачила, як він нишпорить у смітнику в пошуках їжі. «Я сказав їй, — каже Лайонс, — я не бездомний, і це політика». Лайонс є одним із багатьох американців, які є частиною руху Food Not Bombs.
У Х'юстоні, крім Патріка, близько десятка активних учасників руху. Всі вони вегетаріанці, проте в усьому США серед учасників Food Not Bombs є й ті, хто не дотримується вегетаріанської дієти. Це не осудливо, оскільки вони отримують їжу, в яку не вклали ні копійки, тому не беруть участі у вбивстві тварин, як представники ряду буддистських течій, яким не забороняється приймати тваринну їжу як милостиню. . Рух Food Not Bombs існує вже 24 роки. Більшість його учасників – молоді люди з певними переконаннями, часто відверто утопічними. Багато з них одягаються у речі, знайдені на смітнику. Частину непродовольчих товарів, знайдених на блошиних ринках, вони обмінюють на необхідні речі, не визнаючи грошових відносин.
«Якщо людина вирішує жити за законами етики, недостатньо бути веганом, потрібно також дистанціюватися від капіталізму», — каже 29-річний Адам Вайсман, засновник і постійний адміністратор freegan.info, a Людина, яка краще за всіх, може чітко пояснити ідеали фрігана. У фріганів є свої закони, свій кодекс честі, який забороняє залазити в контейнери, розташовані на закритих територіях, в пошуках здобичі. Фрігани зобов’язані підтримувати сміттєві баки в чистоті та в кращому стані, ніж вони були до їх візиту, щоб полегшити роботу фріганам, які прийдуть наступними. Фрігани не повинні брати з ящиків документи чи папери з будь-якими конфіденційними записами, втручання в приватне життя людей на підставі знахідок зі смітника суворо заборонено.
Фріганський рух досяг свого піку в Швеції, США, Бразилії, Південній Кореї, Великобританії та Естонії. Таким чином, вона вже вийшла за рамки європейської культури. Жителі столиці Великої Британії 21-річний Еш Фолкінгем і 46-річний Росс Паррі живуть виключно «міським видобутком» і кажуть, що ніколи не хворіли. Стати фріганом Росса надихнула поїздка до Індії: «В Індії немає відходів. Люди все переробляють. Вони так живуть. На Заході все викидають на смітник».
Їхні набіги здійснюються раз на тиждень, а «добичі» вистачає, щоб дожити до наступної вилазки. Вони приходять на ринки після закриття, нишпорять у сміттєвих контейнерах супермаркетів і фірмових магазинів. Росс навіть встигає дотримуватися безглютенової дієти. Вони діляться залишками їжі. «Багато моїх друзів візьмуть їжу зі смітника, навіть мої батьки», — додає Еш, одягнений у чудові чоботи та светр зі звалища.
За матеріалами статті Романа Мамчиця «Фрігани: інтелектуали на смітнику».