Такі духовні практики, як йога, медитація чи аскеза, багато хто вважає наступними новомодними захопленнями. Проте все більше людей приходять до висновку, що вони необхідні в нашому бурхливому житті. Як віпассана, або практика мовчання, допомогла нашій героїні?
Духовні практики здатні зміцнити людину і розкрити її найкращі якості. Але на шляху до нового досвіду часто виникає страх: «Це ж сектанти!», «А якщо я схоплюсь за спину?», «Цю позу навіть близько не зможу намалювати». Тому не варто впадати в крайнощі. Але також не варто нехтувати своїми можливостями.
Що таке віпассана
Однією з найпотужніших духовних практик є віпассана, особливий вид медитації. У Росії практикувати Віпассану стало можливо порівняно недавно: офіційні центри, де можна зробити ретрит, зараз працюють в Московській області, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.
Ретріт зазвичай триває 10 днів. На цей час його учасники відмовляються від будь-якого зв'язку із зовнішнім світом, щоб залишитися наодинці з собою. Обітниця мовчання є обов’язковою умовою практики, яку багато хто називає головним досвідом у житті.
Розпорядок дня в різних центрах, за деякими винятками, однаковий: багатогодинні щоденні медитації, лекції, помірне харчування (під час ретриту не можна їсти м'ясо і брати їжу з собою). Документи та цінні речі, в тому числі ноутбук і телефон, передаються на зберігання. Ні книжок, ні музики, ні ігор, ні навіть наборів для малювання — і це «поза законом».
Справжня віпассана безкоштовна, а в кінці програми ви можете залишити посильну пожертву.
Мовчу за власним бажанням
Чому люди добровільно звертаються до такої практики? Олена Орлова з Москви ділиться досвідом:
«Віпассана вважається практикою мовчання. Але насправді це практика інсайту. Ті, хто ще на початку шляху, намагаються інтерпретувати це, виходячи з особистих ілюзій та очікувань. Тому всім нам потрібен викладач, який пояснить, навіщо це потрібно і як правильно занурюватися в практику.
Для чого потрібна віпассана? Просто щоб поглибити знання. Тому неправильно говорити «пройти стажування», оскільки на цьому курсі воно тільки починається. Я переконана, що віпассану потрібно відвідувати хоча б раз на півроку. Його суть не змінюється, але змінюємося ми самі, змінюється глибина розуміння та інсайтів.
Інструкції даються під час курсу. У різних традиціях вони відрізняються, але сенс однаковий.
У повсякденній суєті наш розум залучений в ігри придуманого нами світу. І врешті-решт наше життя перетворюється на один безперервний невроз. Практика віпассани допомагає розплутатися як клубок. Дає можливість поглянути на життя і побачити, яким воно є без наших реакцій. Бачити, що ніхто і ніщо не має тих характеристик, які ми самі йому приписуємо. Це розуміння звільняє розум. І залишає осторонь его, яке більше нічого не контролює.
Перед проходженням ретриту я, як і багато інших, задавався питанням: «Хто я? Навіщо все це? Чому все так, а не інакше? Питання переважно риторичні, але цілком природні. У моєму житті були різні практики (йога, наприклад), які так чи інакше на них відповідали. Але не до кінця. А практика віпассани і філософія буддизму як науки про розум дали просто практичне розуміння того, як все працює.
Звичайно, до повного розуміння ще далеко, але прогрес очевидний. З приємних побічних ефектів — стало менше перфекціонізму, неврозів, очікувань. І, як наслідок, менше страждань. Мені здається, життя без усього цього тільки виграє.
Думка психотерапевта
«Якщо немає можливості піти на багатоденний ретрит, то навіть 15 хвилин практики медитації в день значно покращують якість життя, допомагаючи при тривожно-депресивних розладах», — каже психіатр і психотерапевт Павло Бесчастнов. — Якщо буде така можливість, то можна розглядати не лише найближчі ретрит-центри, а й так звані місця сили. Наприклад, на Алтаї чи Байкалі. Нове місце і нові умови допомагають швидко переключитися і зануритися в себе.
З іншого боку, будь-які духовні практики – це корисне доповнення до роботи над собою, але точно не «чарівна пігулка» і не головний ключ до щастя та гармонії».