Знання та оцінки поступово відходять на другий план у світовій системі освіти. Основним завданням школи є розвиток емоційного інтелекту дітей, каже вчитель Давіде Антоніазза. Про переваги соціально-емоційного навчання він розповів в інтерв’ю Psychologies.
Для сучасної людини вміння налагоджувати зв’язки важливіше, ніж знати все, вважає професор Швейцарського університету прикладних наук і прихильник шкільних реформ Давіде Антогнацца. Психолог і педагог впевнена, що світові потрібне нове покоління емоційно освічених людей, які не тільки розумітимуть суть і вплив емоцій на наше життя, а й вмітимуть керувати собою та гармонійно взаємодіяти з іншими.
Психології: Що лежить в основі системи соціально-емоційного навчання (SEL), з історією про яку ви приїхали до Москви?
Давиде Антоніацца: Проста річ: розуміння того, що наш мозок працює як раціонально (когнітивно), так і емоційно. Обидва ці напрями важливі для процесу пізнання. І те й інше потрібно активно використовувати в освіті. Поки що у школах акцент робиться лише на раціональному. Багато експертів, у тому числі я, вважають, що цей «перекос» потрібно виправляти. Для цього створюються освітні програми, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту (ЕІ) у школярів. Вони вже працюють в Італії та Швейцарії, США, Велика Британія, Ізраїль та багато інших країн активно працюють у цьому напрямку. Це об’єктивна необхідність: розвиток емоційного інтелекту допомагає дітям розуміти інших людей, керувати своїми емоціями та приймати кращі рішення. Не кажучи вже про те, що в школах, де діють програми SEL, поліпшується емоційна атмосфера і діти краще спілкуються між собою — все це підтверджують результати багатьох досліджень.
Ви згадали про об'єктивну необхідність. Але адже об'єктивність оцінки є однією з головних проблем у вивченні та вимірюванні емоційного інтелекту. Усі основні тести EI базуються або на самооцінці учасників, або на думці деяких експертів, які можуть помилятися. А школа побудована саме на прагненні до об’єктивної оцінки знань. Чи є тут протиріччя?
ТАК.: Я думаю що ні. Ми можемо не погоджуватися в оцінці переживань героїв класичної літератури або в тому, які емоції відчуває людина в картині (один із відомих тестів для оцінки рівня ЕІ). Але на самому базовому рівні навіть маленька дитина може відрізнити переживання радості від переживання горя, тут розбіжності виключені. Однак важливі навіть не оцінки, важливо познайомитися з емоціями. Вони присутні в житті школярів щодня, і наше завдання звернути на них увагу, навчитися їх розпізнавати, а в ідеалі – керувати ними. Але перш за все — зрозуміти, що немає хороших і поганих емоцій.
«Багато дітей бояться зізнатися, що вони, наприклад, злі або сумні»
Що ви маєте на увазі?
ТАК.: Багато дітей бояться зізнатися, що вони, наприклад, злі або сумні. Такі витрати сьогоднішньої освіти, яка прагне зробити всіх хорошими. І це правильно. Але немає нічого поганого в тому, щоб відчувати негативні емоції. Скажімо, на перерві діти грали у футбол. І їх команда програла. Природно, вони приходять на заняття в поганому настрої. Завдання вчителя - пояснити їм, що їхні переживання абсолютно виправдані. Розуміння цього дозволить надалі зрозуміти природу емоцій, керувати ними, спрямовуючи їхню енергію на досягнення важливих і потрібних цілей. Спочатку в школі, а потім і в житті взагалі.
Для цього вчитель повинен сам добре розуміти природу емоцій, важливість їх усвідомлення та управління ними. Адже вчителі десятиліттями були орієнтовані насамперед на показники ефективності.
ТАК.: Ви абсолютно праві. І вчителям у програмах SEL потрібно вчитися стільки ж, скільки учням. Мені приємно відзначити, що майже всі молоді вчителі демонструють розуміння важливості розвитку емоційного інтелекту дітей і готові вчитися.
Як справи у досвідчених викладачів?
ТАК.: Важко назвати точний відсоток тих, хто підтримує ідеї SEL, і тих, кому важко їх прийняти. Є й такі вчителі, яким важко переорієнтуватися. Це нормально. Але я переконана, що майбутнє за соціально-емоційним навчанням. А тим, хто не буде готовий це змиритися, напевно доведеться подумати про зміну роботи. Просто буде краще для всіх.
«Емоційно розумні вчителі краще справляються зі стресом і менше схильні до професійного вигорання»
Здається, ви пропонуєте формувальну революцію самої системи освіти?
ТАК.: Я б краще говорив про еволюцію. Потреба змін назріла. Ми встановили та усвідомили важливість розвитку емоційного інтелекту. Настав час зробити наступний крок: включити його розвиток в освітні процеси. До речі, говорячи про важливість SEL для вчителів, слід зазначити, що вчителі з розвиненим емоційним інтелектом краще справляються зі стресом і менше схильні до професійного вигорання.
Чи програми соціально-емоційного навчання враховують роль батьків? Адже якщо говорити про емоційний розвиток дітей, то на першому місці все ж не школа, а сім’я.
ТАК.: Звичайно. А програми SEL активно залучають батьків до своєї орбіти. Педагоги рекомендують батькам книги та відеоматеріали, які можуть допомогти, а на батьківських зборах та в індивідуальних бесідах приділяють багато уваги питанням емоційного розвитку дітей.
Це досить?
ТАК.: Мені здається, будь-які батьки хочуть бачити своїх дітей щасливими та успішними, навпаки – це вже патологія. І навіть не знаючи основних правил розвитку емоційного інтелекту, керуючись лише любов’ю, батьки здатні зробити багато. А рекомендації та матеріали педагогів допоможуть тим, хто мало часу приділяє дітям, наприклад, через велику зайнятість на роботі. Звертає їх увагу на важливість емоцій. Крім того, що не варто ділити емоції на хороші і погані, їх не потрібно соромитися. Звичайно, ми не можемо стверджувати, що наші програми стануть універсальним рецептом щастя для всіх сімей. Зрештою, вибір завжди залишається за людьми, в даному випадку за батьками. Але якщо вони дійсно зацікавлені в щасті та успіху своїх дітей, то вибір на користь розвитку ЕІ вже сьогодні очевидний.