зміст
Сильний страх перед непередбачуваністю життя обмежує багатьох із нас, заважаючи розвиватися та здійснювати свої мрії. Лікар Ліза Ранкін пропонує нам свідомо й обережно перейти від тривоги до прийняття непостійності життя, щоб побачити можливості, які відкриваються перед нами.
Життя можна сприймати як мінне поле, лабіринт, за кожним поворотом якого таїться небезпека. Або ви можете розглядати це як широку дорогу, яка одного дня приведе нас від страху перед непередбачуваним до готовності довіритися долі, – каже Ліза Ранкін, лікар і дослідник взаємодії науки, психічного здоров’я та людського розвитку. «Я говорив з багатьма людьми про те, що дав їм духовний розвиток. Виявилося, що для кожного найважливішим був його особистий шлях від страху до свободи, кінцевою точкою якого є правильні стосунки з невідомим», — пише вона.
Ліза Ренкін ділить цей шлях на п'ять етапів. Їх опис можна розглядати як своєрідну карту, яка допомагає прокласти найбільш зручний для вас особисто маршрут — шлях від страху до свободи.
1.Несвідомий страх перед невідомим
Я залишаюся у своїй зоні комфорту й уникаю невизначеності будь-якою ціною. Незнайомість здається мені небезпечною. Я навіть не усвідомлюю, наскільки мені це некомфортно, і я не піду до зони невідомого. Я не вживаю заходів, якщо результат непередбачуваний. Я витрачаю багато енергії, щоб уникнути ризику.
Я думаю: «Краще перестрахуватися, ніж шкодувати».
Навігація: Спробуйте усвідомити, наскільки ваше прагнення до абсолютної впевненості обмежує свободу. Запитайте себе: «Чи це правильно для мене? Чи справді я в безпеці, якщо залишаюся у своїй зоні комфорту?
2. Усвідомлений страх перед невідомістю
Невідоме здається мені небезпечним, але я це тверезо усвідомлюю. Невизначеність провокує в мені тривогу, тривогу і страх. Через це я намагаюся уникати таких ситуацій і намагаюся контролювати свій світ. Але хоча я віддаю перевагу впевненості, я розумію, що це мене стримує. Я опираюся невідомому, але розумію, що авантюра в цій ситуації неможлива.
Я думаю: «Єдина певна річ у житті — це його невизначеність».
Навігація: Будьте ніжні з собою, не лайте себе за те, що страх перед непередбачуваністю життя обмежує ваші можливості. Ви вже показали свою мужність, визнавши це. Тільки через глибоке співчуття до себе ви можете перейти до наступного етапу.
3.На межі невизначеності
Не знаю, чи небезпечна невизначеність, і мені це непросто, але я їй не протистояти. Невідомість мене не дуже лякає, але я й не поспішаю назустріч. Потроху я починаю відчувати свободу, яка приходить з невпевненістю, і дозволяю собі обережну цікавість (хоча голос страху все ще звучить у моїй голові).
Я думаю: «Невідомість цікава, але у мене є власні проблеми».
Навігація: Запитуйте. Тримайте свій розум відкритим. Будь допитливим. Відмовтеся від спокуси створити штучну «певність», щоб усунути дискомфорт, який ви все ще відчуваєте, стикаючись з невідомим. На цьому етапі є ризик, що ваше бажання приспати передбачуваності призведе вас до страху. Поки що можна просто стояти на порозі невідомості і, по можливості, захистити свій внутрішній спокій і створити собі комфорт.
4. Спокуса невідомого
Я не тільки не боюся невизначеності, але й відчуваю її привабливість. Я розумію, скільки всього цікавого попереду — чого я ще не знаю. Єдиний спосіб дізнатися – покладатися на невідоме та досліджувати його. Невідомість і невідомість мене вже не лякає, а манить. Потенційні відкриття хвилюють мене набагато більше, ніж впевненість, і я настільки втягуюся в цей процес, що ризикую стати нерозсудливим. Невизначеність приваблює, і іноді я навіть втрачаю розсудливість. Тому, при всій своїй готовності відкривати щось нове, мені потрібно пам’ятати про небезпеку перебування на протилежному краю невідомого.
Я думаю: «Інша сторона страху перед невідомим — це запаморочення від можливостей».
Навігація: Головне на цьому етапі – здоровий глузд. Коли тяга до незвіданого непереборна, виникає спокуса зануритися в нього із заплющеними очима. Але це може призвести до біди. Повна відсутність страху перед обличчям невизначеності є безрозсудністю. На цьому етапі важливо робити кроки в невідоме, встановлюючи собі розумні межі, продиктовані не страхом, а мудрістю та інтуїцією.
5. Пірнати
Не знаю, але вірю. Невідомість мене не лякає, але й не спокушає. У мене достатньо здорового глузду. У житті є багато речей, які недоступні моєму розумінню, але я вважаю, що рухатися в цьому напрямку все ж досить безпечно. Тут зі мною може статися і добре, і погане. У будь-якому випадку я вважаю, що все має сенс, навіть якщо він мені ще невідомий. Тому я просто відкритий для нового і ціную таку свободу більше, ніж обмеження певності.
Я думаю: «Єдиний спосіб відчути різноманітність життя — це зануритися в його невідомість».
Навігація: Насолоджуйтесь! Це прекрасний стан, але перебувати в ньому весь час не вийде. Це потребуватиме постійної практики, тому що час від часу нас усіх «відкидає» назад до страху перед невідомим. Нагадайте собі довіряти життю та невидимим силам, які ведуть вас шляхами, які поки що здаються незрозумілими.
«Пам’ятайте, що шлях через ці п’ять етапів не завжди є лінійним. Вас може відкинути назад або вперед, а втрата або травма можуть перетворитися на регрес », - додає Ліза Ранкін. Крім того, в різних сферах життя ми можемо перебувати на різних етапах. Наприклад, ми спокушаємося невідомістю на роботі і водночас усвідомлюємо свій страх вийти із зони комфорту в особистих стосунках. «Не судіть себе за те, ким ви є! Немає «правильного» чи «неправильного» етапу – довіртеся собі та дайте собі час змінитися».
Іноді може бути дуже корисно зрозуміти, де ми знаходимося, але не судити, у чому ще ми «недостатньо вправні». Позначка «Я тут» на цій карті допоможе нам пройти шлях від страху до свободи у своєму власному темпі. Цей рух неможливий без співчуття та турботи про себе. «Довірте цьому процесу терпіння та любов до себе. Де б ви не були, ви вже в потрібному місці».
Про автора: Ліза Ранкін є лікарем і автором бестселерів «Зцілення страху: формування мужності для здорового тіла, розуму та душі» та інших книг.