зміст
😉 Вітаємо, любителі історій! Друзі, реальні історії з життя людей завжди цікаві. І ми з вами не виняток. У кожної людини є своя унікальна історія, як от ця...
Розбите щастя
Поліні ледве виповнилося 15. Кожне літо всі підлітки її віку проводили в дитячому таборі. Там Поліна познайомилася з Андрієм, який був старший за дівчинку всього на рік.
Молоді закохані майже весь час проводили разом, у них завжди були спільні теми для розмов, разом їм було легко і приємно. Але літо добігло кінця – молоді люди попрощалися, не встигнувши обмінятися адресами (мобільних ще не було).
Перше кохання
Вдома Поліна весь день ревіла, вважаючи, що це кінець її першого кохання. Але починалося все так красиво! Яке ж було її здивування, коли через два тижні Андрій зустрів дівчину біля її будинку!
На запитання, як йому вдалося знайти кохану у величезному місті, хлопець лише загадково посміхнувся. Це досі залишається загадкою. Молоді люди почали зустрічатися. Майже кожен день хлопець чекав свою кохану біля школи, а потім вони довго гуляли по вечірніх алеях, бродили по набережних і багато-багато цілувалися.
Андрій жив в передмісті Новосибірська і часто не встигав на останній автобус, в результаті добирався додому пішки або автостопом.
Молоді вже не уявляли життя один без одного. Іноді Поліна сама приходила в гості до Андрія. Батьки хлопця спокійно ставилися до таких візитів, адже дівчина ніколи не залишалася на ніч і з самого початку справила на них дуже хороше враження.
Але найбільше приїзду Павла зраділа молодша сестра її коханого Мариночка. Поліна дуже закохалася в неї, завжди радісно зустрічала свою майбутню невістку, грала з її ляльками, а вечорами проводжала Андрія на зупинку.
Невдале весілля
Так минуло три роки і незабаром Андрія призвали в армію. Молоді люди відразу вирішили одружитися, про що в урочистій обстановці оголосили батькам. Батьки Поліни і тато Андрія щиро раділи такій події, але з тих пір майбутня свекруха ніби замінилася…
Відбулося сватання, закохані подали заяву в ЗАГС. День весілля призначили на 5 червня, і майбутні молодята почали готуватися до весілля. До речі, допомоги у батьків вони не просили – адже обоє працювали, самі купували каблучки, оплачували ресторан.
І ось настав довгоочікуваний день. Весілля - це найщасливіший день у житті кожної дівчини. Гості перетягували дорогу кольоровими стрічками в очікуванні викупу, а наречений запізнювався. На той час мобільних телефонів ще не було.
Вже наближався час весілля, але Андрій не з'являвся. Але найдивніше, що не було його батьків і гостей з боку нареченого…
Усім було шкода Поліни. Дочекавшись до вечора, гості ошелешені розійшлися по домівках. Важко передати словами почуття покинутої нареченої. Філдс лила сльози і кричала від болю й образи на свого невдалого нареченого.
Наступного дня ні батьки Андрія, ні він сам не прийшли. Міг хоча б вибачитися і пояснити, що сталося! Спочатку Поліна хотіла піти до них сама, але жіноча гордість відмовила дівчину від цього вчинку.
Приблизно через тиждень свекруха-невдаха зволила відвідати родину Полі. Вона розповіла, що Андрія раптово забрали співробітники військкомату. У далеких 1970-х це було цілком так. Якщо в пункті прийому не вистачало, то могли приїхати і забрати в будь-який час дня і ночі – 30 хвилин на підготовку!
Поліна трохи заспокоїлася і почала чекати звісток з армії. Але минали місяці, а Андрій не писав. Тільки мама нареченого іноді бігала до батьків Павла, щоб дізнатися, чи написав щось Андрюша. Скаржилася, що син їй теж нічого не пише.
Помста
Одного разу мама Андрія з'явилася в гарному настрої і похвалилася, що нарешті отримала листа від сина. Він писав, що служив добре, розповідав про те, як у нього було в школі і зовсім не було часу писати.
А зараз його перевели в чергову частину і він мав багато вільного часу. Про Поліну в листі не було ні слова. Свекруха, вдаючи жаль, сказала:
– Ще добре, що весілля не відбулося! Мабуть, він тебе не любить.
Поліні було дуже боляче і образливо чути це від матері свого коханого, але, незважаючи на це, вона продовжувала чекати Андрія, не розуміючи, чому він так підло вчинив з нею.
Через кілька днів колишня свекруха повідомила Поліні, що отримала новий лист, в якому Андрій пише, що він у відпустці і зустрічається з дівчиною, на якій планує одружитися відразу після демобілізації. Вона ще багато говорила, але Поля її вже не чула – дівчина була на межі нервового зриву.
Після відходу свекрухи вона впала в глибоку депресію, відмовлялася від їжі і кілька разів намагалася покінчити життя самогубством. Як не намагалися вивести її з цього стану рідні та друзі, вона не могла прийти до тями і оговтатися від зради коханого.
Роман з Романом
Одного разу близька подруга Поліни Свєта познайомилася з хлопцем на ім'я Сергій, і він дуже сподобався дівчині. Сергій, недовго думаючи, запросив нову знайому в кінотеатр на вечірній сеанс. А оскільки хлопець не місцевий, Світлана побоялася йти на побачення одна і попросила Поліну скласти їй компанію.
Вона без особливого ентузіазму погодилася. Молодь пішла в кіно. Сергій провів обох додому і запросив наступної неділі на шашлик, пообіцявши взяти з собою найкращого друга Романа.
Виявилося, що хлопці приїхали з маленького містечка і приїхали в Новосибірськ вступати до медуніверситету. Дівчата прийняли запрошення і на вихідних поїхали з хлопцями на річку, де чудово провели час. Вони купалися, засмагали, грали в карти і просто спілкувалися.
У понеділок друзі провели хлопців на потяг і домовилися, що у вересні, коли вони приїдуть на навчання, вони всі зустрінуться.
Поліна поступово приходила до тями, але біль від зради коханого не вщухала. Настала довгоочікувана осінь. Роман, як і обіцяв, повернувся до міста. На першому ж побаченні Рома ніби жартома зробив пропозицію руки і серця Поліні, і вона так само, сміючись, погодилася.
Далі все було як у тумані: свати, весілля, гості, сльози батьків і шлюбна ніч. Світлана і Сергій теж вирішили не зволікати і зіграли весілля, приблизно через місяць.
Незадовго до торжества Рома розповів нареченій, що його колишня дівчина не дочекалася його з армії і вискочила одружуватися з її однокласницею. Можливо, це зблизило два розбиті серця. Але, чесно кажучи, Поліні було все одно, за кого вийти заміж, аби тільки помститися Андрію.
Недоставлені листи
Молоді жили дуже добре, незабаром після весілля у них народився син. Сімейне життя остаточно відвернуло Поліну від спогадів про колишнього нареченого. Але одного разу, поки Роман був на лекції, Поліна вирішила погуляти з сином у парку і зовсім несподівано зустрілася з… Андрієм!
Як з'ясувалося пізніше, він разом із молодшою сестрою Мариною приїхав до міста у справах. Побачивши Павлу, наречений-невдаха кинувся на неї мало не з кулаками і став звинувачувати в найстрашніших гріхах, лаючи з останніх слів.
Він кричав, що Поліна не дочекалася його з армії і вискочила заміж за якогось пройдисвіту, спала з усіма підряд і не написала йому жодного листа. Дівчина, в свою чергу, розповіла йому все, що накопичилося за цей час, весь біль, який їй довелося пережити, всю свою ненависть до його зради…
Ех, мамо, мамо...
Невідомо, чим би все це закінчилося, якби не Марина. Вона стала між колишніми коханими і заявила, що вони обидва невинні. І винна в цьому тільки мама Андрія. Таємно від батька підкупила сусіда-воєнкома, щоб той терміново забрав її сина в армію, поки той не зламав собі життя і не одружився на «розпусній» дівчині.
Виявляється, свекруха мріяла вийти заміж за місцевого багатія, у якого теж була заміжня дочка, і тому вирішила розлучити своїх коханців. Терміново відправивши сина в армію, вона почала перехоплювати листи. Я підкупила листоношу, щоб вона не клала листи від Андрія в скриньку Поліни.
За кожний недоставлений лист вона отримувала від матері хлопчика випотрошену домашню курку, іноді кілька десятків яєць або жирний шматок свинини. Більше того, листи від Андрія вона не викидала – ховала їх у підвалі.
Через кілька днів Марина принесла Поліні доказ – значну пачку листів. Дівчина була переконана, що коханий дійсно пише їй щодня, а він – що Поліна не отримує листів.
Всі старі образи зникли, як рукою, надія затріпотіла в серці… Марина аж підстрибувала від щастя і щиро раділа, що колишні закохані помирилися. Їй було абсолютно байдуже, що вдома вона отримає від матері велику помолотьбу, бо та наказала їй нікому про це не говорити.
І як тоді семирічна дитина могла розповісти про це Поліні? Вони не бачилися з того моменту, як Андрія забрали в армію.
Розбите щастя
Молоді люди намагалися почати все спочатку, але якось не виходило. Андрій не міг змиритися з одруженням колишньої коханої, хоча розумів, що вона тут ні при чому. Незабаром він назавжди покинув місто, з мамою не спілкується, лише зрідка вітає зі святами.
Він підтримує контакти лише з батьком і молодшою сестрою. Він ніколи не пробачив матері свого зруйнованого щастя.
Повернемося до наших днів. Сьогодні завдяки стільниковому зв’язку, скайпу, Інтернету таких непорозумінь, як у цій історії з життя людей, більше не повториться. Але будуть зовсім інші історії, більш «прозорі», про які ви дізнаєтеся пізніше.
Шановні читачі, цікаво буде дізнатися історії з життя знайомих вам людей. Пишіть в коментарях.
🙂 Якщо вам сподобалася стаття «Історії з життя людей: невдале весілля», поділіться з друзями в соціальних мережах. До нових зустрічей на сайті обов'язково завітайте!