Про шкоду і користь Інтернету в цілому і соціальних мереж зокрема написано чимало статей і навіть книг. Перехід на «віртуальну сторону» багатьом сприймається як однозначне зло і загроза реальному життю і теплоті живого людського спілкування. Однак для деяких людей Інтернет залишається єдиним способом підтримувати хоч якісь соціальні контакти.
Інтернет відкрив (і змінив) спілкування навіть для найбільш сором’язливих із нас. Деякі психологи рекомендують онлайн-побачення як найбезпечніший і найменш тривожний спосіб налагодження соціальних зв’язків. І справді, ховаючись за псевдонімом, ми ніби отримуємо більше свободи, поводимося більш розкуто, фліртуємо, знайомимося і навіть лаємося з нашими ж віртуальними співрозмовниками.
Крім того, такий безпечний спосіб взаємодії з оточуючими часто є єдино прийнятним для людей із соціальною фобією. Соціальний тривожний розлад виражається як постійний страх перед однією або кількома соціальними ситуаціями, в яких людина піддається впливу незнайомців або можливого контролю з боку інших.
Професор Бостонського університету, психолог Стефан Г. Хофманн пише: «Використання Facebook (заборонена в Росії екстремістська організація) мотивується двома основними потребами: потребою приналежності та потребою самопрезентації. Перший зумовлений демографічними та культурними факторами, тоді як нейротизм, нарцисизм, сором’язливість, низька самооцінка та самооцінка сприяють потребі в самопрезентації.
Проблема виникає, коли ми перестаємо жити реальним життям, тому що проводимо занадто багато часу в соціальних мережах.
Професор Гофманн очолює лабораторію дослідження психотерапії та емоцій. Для нього потужність Інтернету також є зручним інструментом для роботи з пацієнтами із соціальною тривожністю та іншими психічними розладами, більшість із яких взагалі не отримують лікування.
Інтернет має низку переваг перед реальним спілкуванням. Головне, щоб в онлайн-діалозі опонент не бачив міміки, не міг оцінити зовнішність і тембр співрозмовника. І якщо впевнена в собі, відкрита до діалогу людина може назвати це скоріше недоліками інтернет-спілкування, то для людини, яка страждає на соціофобію, це може стати порятунком і дозволить налагодити контакт з іншими.
Однак Хофманн також нагадує про небезпеку заміни реального життя віртуальним: «Соціальні мережі забезпечують нас необхідними соціальними зв’язками, які потрібні всім нам. Проблема виникає, коли ми перестаємо жити реальним життям, тому що проводимо занадто багато часу в соціальних мережах».
Але чи справді це серйозна небезпека? Незважаючи на всю економію ресурсів (часу, фізичних сил), зазвичай ми все ж віддаємо перевагу людському спілкуванню: ходимо в гості, зустрічаємося в кафе, і навіть дистанційна робота, яка набирає популярність, точно не всім підходить.
«Ми еволюційно запрограмовані бути з кимось у реальному житті», — пояснює Хофманн. — Запах іншої людини, зоровий контакт, міміка, жести — це не відтворюється у віртуальному просторі. Саме це дозволяє нам зрозуміти емоції іншого і відчути близькість».