Saudade — це португальське слово, що означає відчуття порожнечі, викликане віддаленістю від коханої людини. Тому це відчуття відсутності, місця чи людини, епохи. Слово, запозичене з португальської культури, зараз широко використовується у французькій мові, хоча його неможливо перекласти, оскільки емоція, яку воно виражає, дуже складна.

Етимологія, ностальгія походить від лат припинений, і означає складну емоцію, яка одночасно поєднує меланхолію, ностальгію та надію. Перша поява цього слова датується приблизно 1200 роком у баладах португальських трубадурів. Глибоко вкорінений у португальській культурі, він є основою багатьох міфів, таких як міф про Дона Себастьяна.

Це слово викликає суміш солодких і гірких емоцій, коли ми згадуємо моменти, проведені, часто з коханою людиною, яку, як ми знаємо, буде важко побачити знову. Але надія залишається.

Немає французького еквівалента для перекладу слова «saudade» з португальської мови, і це з поважної причини: важко знайти слово, яке охоплює як радісну пам’ять, так і страждання, пов’язані з незадоволенням, жалем, змішуючи з цим неможливу надію . Це слово викликає таємничу суміш суперечливих емоцій у пам’яті про минуле, походження якої не змогли визначити лінгвісти.

Португальський письменник Мануель де Мело кваліфікував saudade такою фразою: «Bem que se padece y mal que se disfruta»; означає «завдане добро і насолоджене зло», що підсумовує значення одного слова saudade.

Однак це слово може мати стільки нюансів і значень, що кілька письменників або поетів дали власне уявлення про те, що таке саудаде. Наприклад, відомий португальський письменник Фернандо Пессоа визначив його як «поезію фаду». Проте всі погоджуються вбачати в цьому слові надзвичайну ностальгію, трохи схожу на термін «сплін», прославлений Бодлером.

Фаду — це португальський стиль музики, важливість і популярність якого в Португалії є фундаментальною. За традицією співає жінка в супроводі дванадцятиструнної гітари, на якій грають двоє чоловіків. Саме через цей музичний стиль саудаде найчастіше виражався в текстах поетів і співаків. У цих музичних текстах можна пробудити ностальгію за минулим, зниклими людьми, втраченим коханням, станом людини та зміною почуттів з часом. Оспівування цих почуттів дозволяє слухачам насправді зрозуміти неоднозначне значення saudade. Це засоби вираження, пов’язані з цим терміном через історію португальської культури. Незважаючи на те, що це слово глибоко португальське і його неможливо перекласти, воно залишається доступним для кожного, хто може серцем прочитати емоції, висловлені співачкою фаду, такою як Амалія Родрігес, відома співачка та несучи її голос. сповнений емоцій фаду в усьому світі, а отже і знання саудаде.

Багато лінгвістів, філософів, філологів і письменників намагалися в книгах і романах кваліфікувати saudade. Аделіно Браз у книзі «The untranslatable in question: the study of saudade» кваліфікує це слово як «напруження між протилежностями»: з одного боку, почуття браку, з іншого боку, надія та бажання знову відкрити. чого нам бракує.

У португальській мові використовується вислів «мати saudades», об’єктом якого може бути кохана людина, місце, такий стан, як дитинство.

«У мене є минуле, — наголошує Пессоа у своєму листуванні, — лише саудади зниклих безвісти, яких я любив; це не saudade того часу, коли я їх любив, а саме saudade цих людей».

Як пише Інес Осекі-Депре у своїй книзі La Saudade, португальське походження ностальгія було б пов’язано з першими завоюваннями в Африці. Саме за допомогою цього слова ностальгія що поселенці висловлювали свої почуття до батьківщини з Мадейри, Алькасарквівіру, Арсіли, Танжера, Кабо-Верде та Азорських островів.

Нарешті, це почуття saudade вводить у гру однаково амбівалентні стосунки як у минулому, так і в сьогоденні. Ми щасливі бути присутніми в минулому, і ми сумуємо, що пішли в сьогоденні.

Нарешті, saudade — це абсолютна ностальгія, суміш емоцій, що резонують у різних просторах-часах нашого розуму, де любов минула, але все ще є.