Хвороба Краббе – це спадкове захворювання, яке вражає нерви нервової системи. Він вражає приблизно 1 із 100 людей і найчастіше вражає немовлят. Це викликано неправильною роботою ферменту, що призводить до пошкодження мієлінової оболонки.

Визначення

Хвороба Краббе – це спадковий розлад, який руйнує оболонку, що оточує нервові клітини (мієлін) центральної (головний і спинний мозок) і периферичної нервової системи.

У більшості випадків ознаки та симптоми хвороби Краббе розвиваються у немовлят у віці до 6 місяців, зазвичай призводячи до смерті у віці до 2 років. При розвитку у дітей старшого віку і дорослих перебіг хвороби може бути різним.

Не існує ліків від хвороби Краббе, і лікування зосереджено на підтримуючій терапії. Однак методи трансплантації стовбурових клітин показали певний успіх у немовлят, яких лікували до появи симптомів, а також у деяких дітей старшого віку та дорослих.

Хвороба Краббе вражає приблизно 1 із 100 осіб. Інфантильна форма становить 000% випадків у популяціях Північної Європи. Він також відомий як глобоїдно-клітинна лейкодистрофія.

Причини хвороби Краббе

Хвороба Краббе викликається мутацією в певному гені (GALC), який виробляє специфічний фермент (галактоцереброзидазу). Відсутність цього ферменту, спричинена мутацією, призводить до накопичення продуктів (галактоліпідів), які руйнуватимуть олігодендроцити – клітини, які є джерелом утворення мієліну. Подальша втрата мієліну (це явище називається демієлінізацією) перешкоджає нервовим клітинам надсилати й отримувати повідомлення.

Хто найбільше постраждав?

Генна мутація, пов’язана з хворобою Краббе, викликає хворобу, лише якщо пацієнт має обидві мутовані копії гена, успадковані від батьків. Хвороба, що виникає внаслідок двох мутованих копій, називається аутосомно-рецесивним захворюванням.

Якщо у кожного з батьків є мутована копія гена, ризик для дитини буде таким:

• 25% ризик успадкування двох мутованих копій, що призведе до захворювання.
• 50% ризик успадкування від однієї мутованої копії. Тоді дитина є носієм мутації, але захворювання не розвивається.
• 25% ризик успадкування двох нормальних копій гена.

Діагностика хвороби Краббе

У деяких випадках хвороба Краббе діагностується у новонароджених за допомогою скринінгових тестів до появи симптомів. Однак у більшості випадків поява симптомів виникає перед обстеженням з подальшим дослідженням можливих причин.

Лабораторні дослідження

Зразок крові та біопсія (невеликий зразок шкіри) надсилаються в лабораторію для оцінки рівня активності ферменту GALC. Дуже низький або нульовий рівень активності може вказувати на наявність хвороби Краббе.

Хоча результати допомагають лікареві поставити діагноз, вони не дають доказів того, як швидко може прогресувати хвороба. Наприклад, дуже низька активність GALC не обов'язково означає, що хвороба буде швидко прогресувати.

Електроенцефалограма (ЕЕГ)

Аномальна ЕЕГ може підтвердити гіпотезу захворювання.

Тестування зображень

Ваш лікар може призначити один або кілька візуалізаційних тестів, які можуть виявити втрату мієліну в уражених ділянках мозку. Ці тести включають:

• Магнітно-резонансна томографія, технологія, яка використовує радіохвилі та магнітне поле для створення детальних тривимірних зображень.
• Комп’ютеризована томографія, спеціальна радіологічна технологія, яка створює двовимірні зображення.
• Дослідження нервової провідності, яке вимірює, наскільки швидко нерви можуть передавати повідомлення. Коли мієлін, який оточує нерви, порушується, нервова провідність сповільнюється.

Генетичний тест

Для підтвердження діагнозу можна провести генетичний тест із зразком крові.

У певних ситуаціях можна розглянути можливість генетичного тестування для оцінки ризику народження дитини з хворобою Краббе:

• Якщо батьки є відомими носіями, вони можуть замовити пренатальне генетичне тестування, щоб визначити, чи ймовірно, що їхня дитина захворіє.
• Чи є один або обидва батьки ймовірно носіями мутації гена GALC через відомий сімейний анамнез хвороби Краббе.
• Якщо у дитини діагностовано хворобу Краббе, родина може розглянути питання про генетичне тестування, щоб виявити інших дітей, у яких хвороба може розвинутися пізніше в житті.
• Відомі носії, які використовують екстракорпоральне запліднення, можуть вимагати генетичного тестування перед імплантацією.

Обстеження новонароджених

У деяких штатах тест на хворобу Краббе є частиною стандартного набору оцінок для новонароджених. Початковий скринінговий тест вимірює активність ферменту GALC. Якщо активність ферменту низька, проводяться подальші тести GALC і генетичні тести. Використання скринінгових тестів у новонароджених є відносно новим.

Можлива еволюція та ускладнення

У дітей із пізньою стадією хвороби Краббе може розвинутися низка ускладнень, включаючи інфекції та утруднення дихання. На пізніх стадіях хвороби діти стають інвалідами, лежать у ліжку, перебувають у вегетативному стані.

Більшість дітей, у яких у дитинстві розвивається хвороба Краббе, помирають у віці до 2 років, найчастіше від дихальної недостатності або ускладнень повної втрати рухливості та вираженого зниження м’язового тонусу. Діти, у яких захворювання розвивається пізніше в дитинстві, можуть мати дещо більшу тривалість життя, як правило, від двох до семи років після встановлення діагнозу.

Перші ознаки та симптоми хвороби Краббе в ранньому дитинстві можуть нагадувати кілька захворювань або проблеми розвитку. Тому важливо отримати швидкий і точний діагноз, якщо у вашої дитини є будь-які ознаки або симптоми захворювання.

Ознаки та симптоми, які найчастіше асоціюються з дітьми старшого віку та дорослими, не є специфічними для хвороби Краббе та вимагають своєчасної діагностики.

Запитання, які лікар поставить про симптоми, такі:

• Які ознаки або симптоми ви помітили? Коли вони почалися?
• Чи змінилися ці ознаки чи симптоми з часом?
• Чи спостерігали ви якісь зміни в уважності вашої дитини?
• У вашої дитини піднялася температура?
• Ви помітили незвичайну або надмірну дратівливість?
• Ви помітили якісь зміни в харчових звичках?

Питання, особливо для старших дітей або дорослих, можуть бути такими:

• Чи відчула у вашої дитини якісь зміни в успішності?
• Чи виникали у вас труднощі зі звичайними або пов’язаними з роботою завданнями?
• Чи лікується ваша дитина від будь-якої іншої медичної проблеми?
• Ваша дитина нещодавно розпочала нове лікування?

У більшості випадків ознаки та симптоми хвороби Краббе з’являються в перші кілька місяців після народження. Вони починаються поступово і поступово погіршуються.

Ознаки та симптоми, поширені на початку захворювання (від двох до шести місяців життя), такі:

• Труднощі з годуванням
• Незрозумілі крики
• Надзвичайна дратівливість
• Лихоманка без ознак інфекції
• Зниження пильності
• Затримки на етапах розвитку
• Спазми м'язів
• Поганий контроль голови
• Часта блювота

У міру прогресування захворювання ознаки та симптоми стають більш серйозними. Вони можуть включати:

• Аномальний розвиток
• Прогресуюча втрата слуху та зору
• Жорсткі та напружені м'язи
• Поступова втрата здатності ковтати і дихати

Коли хвороба Краббе розвивається пізніше в дитинстві (від 1 до 8 років) або в дорослому віці (після 8 років), ознаки та симптоми можуть сильно відрізнятися та включати:

• Прогресуюча втрата зору з або без периферичної нейропатії
• Труднощі при ходьбі (атаксія)
• Парестезії з відчуттям печіння
• Втрата спритності рук
• М'язова слабкість

Як правило, чим раніше у віці почалася хвороба Краббе, тим швидше прогресує хвороба.

У деяких людей, яким діагноз поставлений у підлітковому чи зрілому віці, можуть спостерігатися менш серйозні симптоми, причому основним захворюванням є м’язова слабкість. Вони можуть не мати жодних змін у своїх когнітивних здібностях.

Важливо спостерігати за дитиною, щоб стежити за її розвитком, зокрема:

• його зростання
• Його м'язовий тонус
• Його сила м'язів
• Його координація
• Його поза
• Їх сенсорні можливості (зір, слух і дотик)
• Його дієта

Для немовлят, у яких вже розвинулися симптоми хвороби Краббе, наразі немає лікування, яке могло б змінити перебіг захворювання. Тому лікування зосереджено на контролі симптомів і забезпеченні підтримуючої терапії.

Втручання включають:

• протисудомні препарати для купірування судом;
• препарати для зняття м'язової спастичності і дратівливості;
• фізіопроцедури для мінімізації погіршення м’язового тонусу;
• постачання поживних речовин, наприклад, за допомогою шлункового зонда для доставки рідини та поживних речовин безпосередньо в шлунок.

Втручання для дітей старшого віку або дорослих із легкими формами захворювання можуть включати:

• фізіопроцедури для мінімізації погіршення м’язового тонусу;
• трудотерапія для досягнення якомога більшої незалежності в повсякденній діяльності;
• трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин, які можуть підтримувати мієлін шляхом виробництва ферментів GALC. Вони походять з пуповинної крові, донорського кісткового мозку або циркулюючих стовбурових клітин крові.

Ця терапія може покращити результати у немовлят, якщо лікування розпочато до появи симптомів, тобто коли діагноз буде встановлено після перевірки новонароджених. У немовлят, які ще не мають симптомів і отримують трансплантацію стовбурових клітин, хвороба прогресує повільніше. Однак вони все ще мають значні труднощі з розмовою, ходьбою та іншими руховими навичками.

Діти старшого віку та дорослі з легкими симптомами також можуть отримати користь від цього лікування.