Синдром Кушинга – це ендокринне захворювання, пов’язане з впливом на організм надто високих рівнів кортизолу, гормону, що виділяється наднирковими залозами. Його найбільш характерною ознакою є ожиріння верхньої частини тіла та обличчя ураженої людини. У переважній більшості випадків синдром Кушинга викликається прийомом протизапальних препаратів. Але це також може мати причину ендогенного походження, таку як хвороба Кушинга, яка є дуже рідкісною, згідно з джерелами, від одного до тринадцяти нових випадків на мільйон людей на рік. (1)

Аномально високий рівень кортизолу призводить до безлічі ознак і симптомів. Найбільш вражаючими є збільшення ваги та зміна зовнішнього вигляду хворої людини: жир накопичується у верхній частині тіла та на шиї, обличчя стає круглим, одутлим і червоним. Це супроводжується втратою м’язів рук і ніг до такої міри, що ця «атрофія» може перешкоджати рухливості постраждалої людини.

Спостерігаються й інші симптоми, такі як витончення шкіри, поява розтяжок (на животі, стегнах, сідницях, руках і грудях) і синців на ногах. Не слід також нехтувати значними психологічними збитками через церебральну дію кортизолу: втома, тривога, дратівливість, порушення сну та концентрації та депресія впливають на якість життя та можуть призвести до самогубства.

У жінок можуть з’явитися акне та ріст волосся, а також спостерігатися порушення менструального циклу, тоді як сексуальна активність і фертильність чоловіків знижуються. Остеопороз, інфекції, тромбоз, високий кров'яний тиск і діабет є поширеними ускладненнями.

Синдром Кушинга викликається надмірним впливом на тканини організму стероїдних гормонів, включаючи кортизол. Синдром Кушинга найчастіше виникає внаслідок прийому синтетичних кортикостероїдів через їх протизапальну дію при лікуванні астми, запальних захворювань тощо перорально, у вигляді спрею або мазі. Тоді він має екзогенне походження.

Але його походження може бути ендогенним: тоді синдром спричинений надмірною секрецією кортизолу одним або обома наднирковими (розташованими у верхній частині нирок). Це трапляється, коли пухлина, доброякісна чи злоякісна, розвивається в наднирковій залозі, у гіпофізі (розташованому в черепі) або в іншому місці тіла. Коли синдром Кушинга спричинений доброякісною пухлиною гіпофіза (аденомою гіпофіза), його називають хворобою Кушинга. Пухлина виділяє надлишок кортикотропного гормону АКТГ, який буде стимулювати надниркові залози та опосередковано надмірну секрецію кортизолу. Хвороба Кушинга становить 70% усіх ендогенних випадків (2)

Більшість випадків синдрому Кушинга не передаються у спадок. Однак це може статися через спадкову генетичну схильність до розвитку пухлин ендокринних залоз, надниркових залоз і гіпофіза.

Жінки в п'ять разів частіше, ніж чоловіки, отримують синдром Кушинга, викликаний пухлиною надниркових залоз або гіпофіза. З іншого боку, чоловіки втричі більше піддаються впливу, ніж жінки, коли причиною є рак легенів. (2)

Метою будь-якого лікування синдрому Кушинга є відновлення контролю над надмірною секрецією кортизолу. Якщо синдром Кушинга викликаний медикаментами, ендокринолог коригує причинне лікування. При наслідку пухлини застосовують хірургічне лікування (видалення аденоми гіпофіза, адреналектомія та ін.), променеву та хіміотерапію. Коли неможливо повністю знищити причинну пухлину, можуть бути використані препарати, що пригнічують кортизол (антикортизоліки) або інгібітори гормону АКТГ. Але їх застосування делікатне, і їхні побічні ефекти можуть бути серйозними, починаючи з ризику надниркової недостатності.