Сучасні діти ростуть під величезним впливом соціальних мереж, які не тільки об’єднують нас один з одним, але й пропонують незліченну кількість інструментів для самореклами та просування. Як допомогти їм вирости добрими і не зацикленими виключно на собі? Виховувати в них скромність — в тому числі в оцінці себе і своїх здібностей. Ця якість може відкрити перед дитиною нові горизонти.
Що відрізняє скромних людей? Дослідники виділяють два аспекти. На особистому рівні такі люди впевнені в собі та відкриті до нової інформації. Вони не поводяться зарозуміло, але й не знецінюють себе. На соціальному рівні вони зосереджуються на оточуючих і цінують їх.
Нещодавно психолог Джудіт Данович і її колеги провели дослідження за участю 130 дітей у віці від 6 до 8 років. Спочатку дослідники попросили дітей оцінити свої знання з 12 питань. Деякі з них стосувалися біології. Наприклад, дітей запитували: «Чому риба може жити тільки у воді?» або «Чому у деяких людей руде волосся?» Інша частина питань стосувалася механіки: «Як працює ліфт?» або «Навіщо автомобілю газ?»
Потім дітям дали лікаря або механіка як партнера, щоб оцінити, на скільки питань може відповісти їхня команда. Діти самі обирали, хто з команди відповідатиме на кожне питання. Скромнішими вчені вважали дітей, які оцінювали свої знання нижче і доручали відповіді на запитання товаришам по команді. Після циклу запитань і відповідей вчені оцінили інтелект дітей за допомогою експрес-тесту IQ.
Діти, які доручали відповіді на запитання партнеру, частіше помічали та ретельніше аналізували свої помилки.
Наступним етапом експерименту стала комп'ютерна гра, в якій потрібно було допомогти наглядачеві зоопарку зловити тварин, які втекли з кліток. Для цього дітям потрібно було натискати пробіл, коли вони бачили певних тварин, але не орангутангів. Якщо вони натискали пробіл, коли бачили орангутанга, це вважалося помилкою. Поки діти грали, за допомогою електроенцефалограми реєстрували активність їх мозку. Це дозволило дослідникам побачити, що відбувається в мозку дітей, коли вони роблять помилку.
По-перше, старші діти виявляли більшу скромність, ніж молодші учасники. По-друге, діти, які оцінили свої знання скромніше, виявилися розумнішими на IQ-тестах.
Також ми помітили зв'язок між поведінкою дітей на різних етапах експерименту. Діти, які доручали відповіді на запитання партнеру, частіше помічали та аналізували свої помилки, про що свідчить характерний для свідомого аналізу помилок патерн активності мозку.
Результати дослідження показують, що скромність допомагає дітям взаємодіяти з іншими та здобувати знання. Повільно помічаючи та аналізуючи свою помилку замість того, щоб ігнорувати чи заперечувати її, скромні діти перетворюють важке завдання на можливість для розвитку.
Ще одне відкриття полягає в тому, що скромність йде рука об руку з цілеспрямованістю.
Дослідники також припускають, що скромні діти краще помічають і цінують цю якість в інших. Вчені Сара Ага і Крістіна Олсон організували серію експериментів, щоб зрозуміти, як діти сприймають інших людей. Учасникам було запропоновано послухати трьох людей, які відповідають на запитання. Один відповів зарозуміло, нехтуючи переконаннями інших людей. Другий стриманий і недовірливий. Третій виявляв скромність: він був достатньо впевненим і водночас готовим приймати інші точки зору.
Дослідники запитали учасників, чи подобаються їм ці люди і чи хотіли б вони проводити з ними час. Діти 4-5 років особливої переваги не виявили. Піддослідні 7-8 років віддавали перевагу скромній людині зарозумілому. Діти 10-11 років віддають перевагу скромним, а не зарозумілим і нерішучим.
Дослідники прокоментували результати: «Скромні люди важливі для суспільства: вони сприяють міжособистісним стосункам і процесу вирішення конфліктів. Скромні в оцінці своїх інтелектуальних здібностей люди з раннього віку позитивно сприймаються оточуючими.
Ще одне відкриття полягає в тому, що скромність іде рука об руку з цілеспрямованістю. У дослідженні психолога Кендалл Коттон Бронк цілеспрямовані діти виявляли скромність в інтерв’ю з членами дослідницької групи. Поєднання скромності та цілеспрямованості допомогло їм знайти наставників і працювати з однодумцями. Ця якість передбачає готовність просити інших про допомогу, що дозволяє дітям досягати своїх цілей і, зрештою, розвиватися.