Чи може захоплення селфі зашкодити нашим дітям? Чим небезпечний так званий «селфі-синдром»? Публіцист Мішель Борба впевнений, що одержимість суспільства самозйомкою може мати найнесподіваніші наслідки для нового покоління.
Пару років тому в Інтернеті з’явилася і миттєво стала вірусною фейкова стаття про те, що реальна й авторитетна Американська психологічна асоціація (APA) додала до своєї класифікації діагноз «селфіт» — «нав’язливе бажання фотографувати себе та опублікувати ці фотографії в соціальних мережах. Потім у статті в жартівливій формі обговорювалися різні стадії «самоутворення»: «прикордонна», «гостра» та «хронічна».1.
Популярність «утки» про «селфіт» яскраво зафіксувала стурбованість публіки манією самофотозйомки. Сьогодні сучасні психологи вже використовують у своїй практиці поняття «селфі-синдром». Психолог Мішель Борба вважає, що причиною цього синдрому або наполягання на визнанні через фотографії, розміщені в Мережі, є насамперед зосередженість на собі та ігнорування потреб інших.
«Дитину постійно хвалять, вона зациклюється на собі і забуває, що на світі є інші люди», — каже Мішель Борба. – Крім того, сучасні діти все більше залежать від батьків. Ми контролюємо кожну хвилину їхнього часу, але не навчаємо їх навичок, необхідних для дорослішання».
Самозаглибленість є благодатним ґрунтом для нарцисизму, який вбиває емпатію. Емпатія – це спільні емоції, це «ми», а не лише «я». Мішель Борба пропонує виправити наше розуміння успішності дітей, не зводячи її до високих балів на іспитах. Не менш цінною є здатність дитини глибоко відчувати.
Класична література не тільки підвищує інтелектуальні здібності дитини, а й вчить її співпереживання, доброти та порядності.
Оскільки «селфі-синдром» реалізує гіпертрофовану потребу у визнанні та схваленні оточуючих, необхідно навчити його усвідомлювати власну цінність і справлятися з життєвими проблемами. Психологічні поради хвалити дитину з будь-якого приводу, які увійшли в масову культуру в 80-х роках, привели до появи цілого покоління із завищеним его і завищеними вимогами.
«Батьки неодмінно повинні заохочувати вміння дитини вести діалог», — пише Мішель Борба. «І компроміс можна знайти: врешті-решт діти зможуть спілкуватися один з одним у FaceTime або Skype».
Що може допомогти розвинути емпатію? Наприклад, грати в шахи, читати класику, дивитися фільми, відпочивати. Шахи розвивають стратегічне мислення, знову ж відволікаючи від думок про власну персону.
Психологи Девід Кідд і Емануеле Кастано з Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку2 провела дослідження про вплив читання на соціальні навички. Воно показало, що такі класичні романи, як «Вбити пересмішника», не тільки підвищують інтелектуальні здібності дитини, а й вчать її доброті та порядності. Однак, щоб зрозуміти інших людей і прочитати їхні емоції, одних тільки книг недостатньо, потрібен досвід живого спілкування.
Якщо підліток проводить з гаджетами в середньому до 7,5 годин на день, а молодший школяр — 6 годин (тут Мішель Борба посилається на дані американської компанії Common Sense Media3), у нього практично немає можливості спілкуватися з кимось «вживу», а не в чаті.
1 Б. Мікеле «UnSelfie: Why Empathetic Kids Succeed in Our All-About-Me World», Саймон і Шустер, 2016.
2 К. Девід, Е. Кастано «Читання художньої літератури покращує теорію розуму», Наука, 2013, № 342.
3 «The Common Sense Census: Media Use by Tweens and Teens» (Common Sense Inc, 2015).