Хвороба Вергольфа

Загальна характеристика захворювання

Це патологія, при якій відбувається зниження рівня тромбоцитів в крові і подальше їх склеювання, що призводить до підвищеної кровоточивості. При цьому слизові оболонки і шкіра набувають багряного кольору, звідки і пішла назва захворювання. Її також називають «хворобою Вергольфа» — лікаря, який вперше діагностував пурпуру. Хоча фіолетовий згадувався ще в працях Гіппократа.

Представлена ​​шкірна патологія може протікати в гострій і хронічній формі. Захворюваність на тромбоцитопенію становить близько 5-20 випадків на 100 тис. населення. До цієї патології схильні діти і дорослі, але найчастіше пурпура вражає дорослих у віці від 20 до 40 років, переважно жінок. Причому, як правило, у дітей пурпура протікає в гострій формі, а у дорослих найчастіше в хронічній.

Проєкти

Хвороба Вергольфа виникає, коли організм виробляє антитіла до власних тромбоцитів. При цьому тромбоцити дуже швидко руйнуються і їх кількість неухильно зменшується.

Причини тромбоцитопенії до кінця не вивчені. Однак доведено, що його можуть спровокувати такі фактори:

• гормональні зміни в організмі під час вагітності;
• простудні вірусні патології;
• прийом деяких лікарських препаратів;
• високий рівень цитомегаловірусу в крові;
• підвищене стресове навантаження;
• тривале перебування на сонці;
• хіміотерапія;
• загальне переохолодження організму;
• алкоголізм – алкоголь негативно впливає на кровотворення;
• онкологічні патології крові;
• профілактичні щеплення;
• гіповітаміноз;
• дитячі інфекції: кір, краснуха, вітряна віспа, скарлатина;
• надмірна фізична втома;
• судинні патології.

Доведено, що пурпура не є спадковою патологією.

Симптоми

Основним симптомом пурпури є підвищена кровоточивість. Тромбоцитопенія зазвичай розвивається раптово. Хворий помічає дрібну висипку, яка з часом зливається у великі плями. Специфічні висипання, як правило, локалізуються на нижніх кінцівках, рідше на руках і тулубі.^[3].

Спочатку з’являється дрібна червона висипка, через кілька днів вона набуває фіолетового відтінку, а ще через тиждень стає жовто-зеленою. Також навіть після незначної травми на тілі пацієнта можуть з’явитися синці, а в деяких випадках можуть турбувати неврологічні та психічні розлади. Хвороба може вражати селезінку і нирки, пацієнт може періодично відчувати біль у животі, нудоту, блювоту. Симптоми пурпури також включають біль і набряк суглобів.

Хворі скаржаться на кровотечі зі слизових оболонок (носа, ясен, рота), які виникають спонтанно. У жінки може бути маткова кровотеча.

Температура тіла при пурпурі зазвичай не підвищується, але відчувається втома і загальна втома.

Ускладнення

При своєчасній терапії пурпура має досить сприятливий прогноз. Однак повторна пурпура може мати ряд негативних наслідків:

• видалення селезінки може сприяти одужанню, але спленектомія призводить до порушення захисних сил організму;
• при серйозній кровотечі, що загрожує життю пацієнта, переливають донорські тромбоцити, але у цієї процедури є й інша сторона – стимуляція утворення антитіл до тромбоцитів;
• кишкова або шлункова кровотеча з подальшим розвитком постгеморагічної анемії;
• крововилив в око;
• крововилив у мозок є основною причиною смерті від хвороби Вергольфа, що становить 1-2% від загальної кількості випадків.

Попередження

Специфічних профілактичних заходів для запобігання розвитку цього захворювання немає. Пацієнтам у період загострення рекомендується дотримуватися таких обмежень:

1. 1 виключити контакт з алергенами;
2. 2 мінімізувати перебування на сонці;
3. 3 тимчасово припинити заняття спортом, щоб уникнути будь-яких травм;
4. 4 відмовитися від прийому аспірину та інших препаратів, що знижують згортання крові;
5. 5 повноцінний сон – від 8 до 10 годин;
6. 6 дотримуватися режиму дня з денним сном і прогулянками на свіжому повітрі;
7. 7 відмовитися від щеплень до повного одужання;
8. 8 спостерігатися у гематолога;
9. 9 уникати контакту з хворими на вірусні та інфекційні патології;
10. 10 запобігати переохолодженню організму.

Лікування в традиційній медицині

Терапія хворим на хворобу Вергольфа підбирається індивідуально. Суть лікування полягає в досягненні та підтримці безпечного рівня тромбоцитів. Наприклад, якщо концентрація тромбоцитів трохи знижена, видимих ​​крововиливів на шкірі немає, то можна обмежитися простим спостереженням за пацієнтом, щоб з'ясувати і усунути причину захворювання. При середньому ступені тяжкості призначається медикаментозна терапія, хворий лікується вдома.

У більш серйозних випадках потрібне лікування в стаціонарних умовах з дотриманням постільного режиму. В якості першої лінії лікування пурпури рекомендують гормони – системні глюкокортикостероїди, вони дають хороший ефект, але загрожують серйозними ускладненнями. При частих кровотечах стимулюють кровотворення і застосовують внутрішньовенні імуноглобуліни, що перешкоджають руйнуванню тромбоцитів. У випадках гострої анемії хворому переливають відмиті еритроцити.

Для поліпшення стану судин гематологи рекомендують імунодепресанти та ангіопротектори.

Увага!

Адміністрація не несе відповідальності за будь-які спроби використання наданої інформації, а також не гарантує, що це не зашкодить Вам особисто. Матеріали не можуть бути використані для призначення лікування та постановки діагнозу. Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем-спеціалістом!