Лямбліоз

Загальна характеристика захворювання

Це паразитарне кишкове захворювання, яке може вразити людей будь-якого віку. Хворіють на лямбліоз також тварини і птахи.

Збудником цієї інфекції є найпростіші – лямблії, які вражають кишечник і печінку. Вони паразитують в тих місцях тонкого кишечника, де всмоктуються вітаміни, мікроелементи і всі корисні речовини. Лямблії споживають харчові ресурси, і у людини виникає дефіцит кремнію, йоду, хрому, цинку, внаслідок чого порушується робота життєво важливих органів.^[3].

Життєдіяльність лямблій повністю забезпечується за рахунок зараженого організму. Ці найпростіші мають високу здатність до виживання - вони можуть існувати без організму людини або тварини до 4 днів або до 18 днів у воді.

Це захворювання широко поширене в усьому світі, але найчастіше вражає жителів Азії, Африки та Латинської Америки, де часто вживають неочищену воду. У нашій країні також досить високі показники цього захворювання. Згідно зі статистичними даними, близько 20% населення планети інфіковано лямбліями.

У 25% випадків ця інфекція протікає безсимптомно, у половині випадків – у субклінічній формі, у 25% – у маніфестній. Залежно від клінічних симптомів розрізняють такі форми лямбліозу:

• E. – супроводжується дуоденітом, ентеритом та іншими кишковими розладами;
• позакишковий протікає в алергічних проявах і астено-невротичному синдромі;
• жовчно-підшлункова може супроводжуватися холециститом, проявами панкреатиту і дискінезії жовчних шляхів.
• змішаний.

Для діагностики лямбліозу досліджують зразок калу або роблять біопсію шматочка тканини тонкої кишки.

Причини виникнення лямбліозу

Зараження зазвичай відбувається фекально-оральним шляхом. Лямблії виходять з фекаліями хворого. Найпростіші легко поширюються в зовнішньому середовищі і потрапляють на їжу. Часто людина ще не знає, що інфікована, але вже є розповсюджувачем хвороби. В 1 г фекалій хворого може міститися до 2 млн цист лямблій. Для того, щоб заразитися цим кишковим паразитом, достатньо всього 10-15 цист. Носіями лямблій можуть бути кролики, морські свинки, кішки, собаки та інші домашні тварини. Механічними переносниками інфекції можуть бути мухи і таргани.

Швидкість розмноження найпростіших в організмі людини залежить від якості харчування. Наприклад, при голодуванні або споживанні надмірної кількості білка кількість цист різко падає. І навпаки, якщо людина починає активно вживати вуглеводи, то лямблії починають швидко розмножуватися. Особливо активно збільшується кількість кишкових паразитів при зниженій кислотності шлунка. Також до факторів ризику відносяться:

• наркотична залежність;
• надлишок вуглеводів в раціоні;
• недостатнє вживання продуктів з рослинною клітковиною, а також недолік білкової їжі;
• тривалий прийом антибіотиків;
• перенесена резекція шлунка;
• вік від 10 років;
• збої в роботі імунної системи.

У нашій країні пік захворюваності на лямбліоз припадає на кінець весни та літо. В осінньо-зимовий період рівень захворюваності значно нижчий.

Паразити можуть потрапити в організм людини наступними шляхами:

1. 1 води – при вживанні некип’яченої водопровідної води, під час купання в басейні, при відвідуванні відкритих водойм;
2. 2 сорт їжі – вживання харчових продуктів, які не пройшли якісну термічну обробку, або погано вимитих ягід, фруктів і овочів;
3. 3 контактно-побутовий – наявність комах у квартирі, несвоєчасне миття рук перед їжею або після приходу додому. Збудники лямбліозу можуть бути на іграшках, посуді, одязі.

Найбільше ризикують заразитися лямбліозом представники таких професій, як каналізатори, лаборанти медичних установ, працівники шкіл і дитячих садків. Також схильні до лямбліозу люди, які мають такі шкідливі звички, як гризти нігті або ковпачок ручки.

Також підвищується ризик інвазії, якщо в будинку проживають діти до 10 років.

Симптоми лямбліозу

Цисти локалізуються в кишечнику, тому симптоми цієї інфекції безпосередньо пов’язані з кишковим трактом. Через тиждень після зараження людину починає турбувати:

• розлад шлунка – частий рідкий стілець з неприємним запахом, але без домішок слизу і крові, характерний для дизентерії;
• біль у животі, зазвичай під час і після діареї. Больові відчуття можуть бути різної інтенсивності: від слабких ниючих до інтенсивних нестерпних спазмів;
• здуття живота, яке провокує порушення мікрофлори кишечника. Метеоризм може супроводжуватися болями в животі і діареєю;
• підвищується слиновиділення;
• зниження маси тіла;
• симптоми дискінезії жовчних шляхів;
• нудота, втрата апетиту, відрижка.

Перераховані вище симптоми можуть турбувати пацієнта протягом 5-10 днів, потім, в залежності від стану імунітету, симптоми зникають або хвороба переходить в хронічну форму.

Хронічний лямбліоз характеризується:

1. 1 зниження апетиту;
2. 2 нестійкий стілець, коли запор змінюється розладом травлення;
3. 3 головні болі і дратівливість;
4. 4 емоційна нестабільність;
5. 5 явища кропив'янки або дерматиту;
6. 6 ксероз – лущення п’ят в осінньо-зимовий період;
7. 7 фолікулярний кератоз в області плеча;
8. 8 стоматит, запалення облямівки губ;
9. 9 болі в правому підребер'ї;
10. 10 короткочасне підвищення температури;
11. 11 ламкість волосся;
12. 12 шкіра обличчя, шиї, пахв і живота жовтянична.

Лямбліоз може супроводжуватися алергічними та нервово-психічними розладами. На шкірі хворого можуть з'явитися висипання з сильним свербінням, можливий алергічний кон'юнктивіт.

Супутниками лямбліозу часто є втома, порушення концентрації, зниження працездатності і навіть запаморочення. Інфікований пацієнт не отримує достатньо поживних речовин, і організм витрачає багато енергії на боротьбу з паразитами.

Іноді також можуть спостерігатися розлади дихальної системи, які проявляються у вигляді бронхіальної астми та риніту.

Ускладнення лямбліозу

Людина, заражена лямбліозом, не отримує достатньо поживних речовин і вітамінів, що може призвести до:

• значне зниження маси тіла;
• анемія. При лямбліозі недостатньо засвоюються вітаміни групи В, які беруть участь в утворенні нових клітин і в обмінних процесах;
• зниження імунітету, внаслідок чого знижується опірність організму вірусам, бактеріям та інфекціям;
• синдром подразненого кишечника з розладом стільця, болем у животі та здуттям;
• вторинна ферментопатія, при якій лямблії руйнують клітинні стінки, що негативно позначається на перетравленні їжі;
• дисбактеріоз – тривала інтоксикація і нестача поживних речовин можуть призвести до дистрофії у дітей;
• розмноження в кишечнику патогенної мікрофлори у вигляді стафілококів і грибків Candida, які пошкоджують клітинні стінки;
• десенсибілізація організму, яка проявляється сверблячими висипаннями на тілі;
• стеаторея, в результаті якої погіршується всмоктування жирів в кишечнику, при цьому в калі спостерігається великий надлишок жиру. Стеаторея завжди супроводжується розладом травлення;
• непереносимість лактози, яка супроводжується здуттям живота і метеоризмом.

Профілактика лямбліозу

Профілактика цього захворювання полягає в недопущенні потрапляння цист в ротову порожнину і шлунково-кишковий тракт. До основних заходів профілактики відносяться:

1. 1 своєчасне виявлення інфекції з подальшою правильною терапією;
2. 2 своєчасне і регулярне миття рук;
3. 3 суворе дотримання правил гігієни;
4. 4 вживання тільки бутильованої або кип’яченої води;
5. 5 захист ґрунту та водойм від зараження паразитами;
6. 6 регулярний скатологічний огляд дітей та працівників дитячих закладів;
7. 7 під час садово-городніх робіт надягайте рукавички;
8. 8 знищити комах в будинку;
9. 9 добре мити овочі та фрукти;
10. 10 регулярно проводити протилямбліозну обробку домашніх тварин;
11. 11 не купатися в водоймах зі стоячою водою.

Лікування лямбліозу в офіційній медицині

Для початку потрібно правильно поставити діагноз і переконатися, що у пацієнта дійсно лямбліоз. Терапія повинна бути спрямована на знищення паразитів, які оселилися в кишечнику.

Лікар-інфекціоніст залежно від тривалості хвороби та супутніх захворювань призначає лікарські препарати. Терапія лямбліозу повинна проводитися поетапно:

• для початку потрібно постаратися механічно видалити максимальну кількість кіст, щоб зменшити прояви інтоксикації. Для цього потрібно включити в раціон продукти, багаті клітковиною, відмовитися від молочної їжі і вуглеводів, пити багато рідини;
• наступний етап – прийом протипаразитарних препаратів;
• останній етап – відновлення імунної системи і мікрофлори кишечника.

Увага!

Адміністрація не несе відповідальності за будь-які спроби використання наданої інформації, а також не гарантує, що це не зашкодить Вам особисто. Матеріали не можуть бути використані для призначення лікування та постановки діагнозу. Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем-спеціалістом!