Якою б не була причина рани або стадія її розвитку, необхідно знати, як адаптувати лікування. Як визначити ексудат і обробити ексудатну рану, щоб уникнути суперінфекції?

Ексудат або ексудати — це загальний термін, який позначає набір рідин, що утворюються при гострих або хронічних ранах після закінчення періоду гемостазу.

Ексудат – це рідина, яка під час запальної фази просочується з кровоносних судин, коли проникність кровоносних судин збільшується.

Його характеристики дуже схожі на характеристики плазми крові. Зазвичай блідо-жовтий, він містить різні елементи, включаючи воду, білки, електроліти, лейкоцити, протеолітичні ферменти, фактори росту та відходи.

Його склад змінюється протягом рани. Як правило, він рясний і колонізований під час фази уламків, за винятком випадків некрозу. Потім він поступово висихає під час фази грануляції, а потім епідермізації.

Ексудат не слід видаляти під час фази загоєння, оскільки він сприятиме загоєнню, покриваючи тканину навколо рани, завдяки кільком діям:

• Перешкоджає висиханню рани;
• Сприяє міграції репараційних клітин;
• Він забезпечує поживні речовини, необхідні для клітинного метаболізму;
• Це дозволяє дифузію факторів росту;
• Це допомагає у видаленні мертвих тканин.

Окрім розміру рани, велика кількість або високе виділення ексудату може мати багато різних причин і вказувати, наприклад, на наявність бактеріологічної інфекції.

На місцевому рівні ефективне лікування вимагає тонкого балансу між, з одного боку, зволоженням рани, необхідним для належного загоєння, та, з іншого боку, стабільністю ексудату, щоб запобігти мацерації рани, погіршенню стану шкіри. – травмування та дискомфорт людини.

Однак можливе неправильне лікування, а постійний контакт із надмірною вологістю може спричинити мацерацію, що може збільшити ризик інфікування та уповільнити загоєння.

Зазвичай блідо-жовтий ексудат може неочікувано змінити колір, консистенцію або запах, що вказує на те, що зміна стану рани повинна призвести до повторної оцінки.

Зелений ексудат вказує, наприклад, на бактеріальну інфекцію, тоді як міцна консистенція свідчить про високу концентрацію білків і, отже, про запальний процес.

Тому важливо проконсультуватися, щоб знайти відповідне рішення для усунення цих численних ризиків.

Залежно від причини лікування може відрізнятися, але спочатку безпосередньо рану можна промити та ретельно очистити водою з-під крана або фізіологічним розчином, щоб видалити всі сліди мила. Висушіть рану, обережно промокнувши стерильною подушечкою, а потім нанесіть антисептичний розчин або у вигляді спрею, або за допомогою стерильної подушечки для дезінфекції.

Кількість ексудату є важливим фактором, який слід враховувати в процесі загоєння рани. Частково це залежить від відповідної області. Отже, чим більша поверхня, тим більший об’єм ексудату ймовірно. Таким чином, великі опіки, венозні виразки ніг або запальні виразки утворюють більшу кількість ексудату.

Нарешті, лікування ексудату в основному включає вибір пов’язки, яка залишається основним варіантом лікування, оскільки вона захистить рану. Сьогодні існують різні абсорбуючі пов’язки, здатні регулювати надходження вологи, захоплюючи та утримуючи надлишок ексудату, що не сприяє нормальному розвитку рани.

Залежно від стану шкіри та розташування рани вибір пов’язки буде йти в бік клейкої або неклейкої версії:

• Гідрозаспокійливі пов'язки дозволяють абсорбувати ексудат, зволожуючи рану завдяки шару гелю з 45% води;
• Гідрозаспокійлива гідроцелюлярна пов'язка показана для лікування хронічних і гострих ран у фазі бутонізації та епідермісу.

По-перше, лікар відзначає рясність або відсутність ексудату, що завжди буде вказувати на стадії розвитку рани. Існують такі фактори, як характер, консистенція і запах ексудату, які дозволяють серйозно оцінити стан рани.

Навпаки, встановлення діагнозу інфекції або будь-якого іншого основного процесу захворювання ґрунтується на ретельному обстеженні та дослідженні. Значне виділення ексудату не може бути єдиним доказом для постановки діагнозу.