Нецукровий діабет характеризується надмірним утворенням сечі, пов’язаним із сильною спрагою. Можна виділити кілька типів, найбільш поширеними з яких є нейрогенний нецукровий діабет і нефрогенний нецукровий діабет. Вони не мають абсолютно однакових характеристик, але обидва відображають регуляторну проблему в нирках. Організм не утримує достатньо води для покриття своїх потреб.

Визначення нецукрового діабету

Нецукровий діабет є наслідком дефіциту або нечутливості до антидіуретичного гормону: вазопресину. У рамках нормального функціонування організму цей гормон виробляється в гіпоталамусі, а потім зберігається в гіпофізі. Після цих двох кроків у мозку в організмі виділяється вазопресин, який регулює кількість води в організмі. Він буде впливати на нирки, щоб повторно поглинати відфільтровану воду, і таким чином запобігати її виведенню з сечею. Таким чином, він допомагає задовольнити потреби організму у воді.

При нецукровому діабеті вазопресин не може виконувати роль антидіуретичного засобу. Вода виділяється в надлишку, що призводить до надмірного утворення сечі, пов’язаного з сильною спрагою.

Типи нецукрового діабету

Механізми розвитку нецукрового діабету не завжди однакові. Тому можна виділити кілька форм:

• нейрогенний, або центральний нецукровий діабет, який обумовлений недостатнім виділенням антидіуретичного гормону з гіпоталамуса;
• нефрогенний, або периферичний, нецукровий діабет, який обумовлений нечутливістю нирок до антидіуретичного гормону;
• гестаційний нецукровий діабет, рідкісна форма, що виникає під час вагітності і найчастіше є наслідком розпаду вазопресину в крові;
• дипсогенний нецукровий діабет, який характеризується порушенням механізму спраги в гіпоталамусі.

Причини нецукрового діабету

На цьому етапі слід зазначити, що нецукровий діабет може бути вродженим (є з народження), набутим (за зовнішніми параметрами) або ідіопатичним (з невідомої причини).

Деякі з причин, визначених на сьогоднішній день, включають:

• травма голови або пошкодження мозку;
• операції на головному мозку;
• пошкодження судин, наприклад аневризми (локалізоване розширення стінки артерії) і тромбоз (утворення тромбу);
• певні форми раку, включаючи пухлини головного мозку;
• аутоімунні захворювання;
• інфекції нервової системи, такі як енцефаліт і менінгіт;
• туберкульоз ;
• саркоїдоз;
• полікістоз нирок (наявність кіст в нирках);
• Серповидноклітинна анемія;
• губчаста мозкова нирка (вроджена хвороба нирок);
• важкий пієлонефрит;
• l’амілоза ;
• синдром Шегрена;
• і т.п.

Діагностика нецукрового діабету

Нецукровий діабет підозрюється при виділенні великої кількості сечі, пов’язаному з сильною спрагою. Підтвердження діагнозу може базуватися на:

• тест на обмеження води, який вимірює виділення сечі, концентрацію електролітів у крові та вагу через регулярні проміжки часу;
• дослідження сечі на цукор (характерно для цукрового діабету);
• аналізи крові для виявлення, зокрема, високої концентрації натрію.

Залежно від випадку можуть бути розглянуті інші додаткові обстеження для виявлення причини нецукрового діабету.

Багато випадків нецукрового діабету передаються у спадок. Значним фактором ризику є сімейна історія нецукрового діабету.

• Поліурія: одним із типових симптомів нецукрового діабету є поліурія. Це надмірне утворення сечі, що перевищує 3 літри на день і може досягати до 30 літрів у найважчих випадках.
• Полідипсія: другим характерним симптомом є полідипсія. Це відчуття сильної спраги від 3 до 30 літрів на день.
• Можлива ніктурія: зазвичай поліурія та полідипсія супроводжуються ніктурією, потребою до сечовипускання вночі.
• Зневоднення: за відсутності належного лікування нецукровий діабет може спричинити зневоднення та функціональні порушення організму. Можуть спостерігатися гіпотонія та шок.

Лікування залежить від багатьох параметрів, включаючи тип нецукрового діабету. Зокрема, це може включати:

• адекватне зволоження;
• обмеження споживання харчової солі і білка;
• введення вазопресину або аналогічних форм, таких як десмопресин;
• введення молекул, що стимулюють вироблення вазопресину, таких як тіазидні діуретики, хлорпропамід, карбамазепін або навіть клофібрат;
• специфічне лікування, спрямоване на виявлену причину.

На сьогоднішній день не знайдено жодного превентивного рішення. У багатьох випадках нецукровий діабет передається у спадок.