У листопаді минулого року стартувала друга черга проекту, керівники планують збудувати теплу післяопераційну лікарню. У лютому тут поставили стіни та вікна, перекрили дах. Тепер на черзі внутрішнє оздоблення (стяжка, підігрів підлоги, електропроводка, сантехнічний водозлив з огорож, вхідні двері, штукатурка стін та ін.). Водночас Центр продовжує надавати допомогу, проводити стерилізацію та розміщення. За словами кураторів, лікувати «важких» тварин можна буде після завершення будівництва, коли в Центрі буде відповідне обладнання та умови для догляду.
«Це дивовижне відчуття, коли ти бачиш, як завдяки багатьом людям, яких ти навіть не знаєш, але розумієш, що у вас спільні цінності і вони думають так само, як ти, народжується щось хороше і потрібне», — розповідає голова обласної громадської організації «Екологія людини» Тетяна Корольова. «Така підтримка вселяє впевненість і додає сил. Все обов'язково вийде!»
Про домашніх тварин
У цій статті ми вирішили менше писати і більше показувати. Картинки часто говорять більше, ніж слова. Але ми все одно розповімо одну історію, тому що хочемо поділитися нею зі світом. Все почалося під містом Ковров Володимирської області, а закінчилося в Одинцово (Московська область).
Весняного сонячного дня місцеві хлопці пішли на річку. Вони пустували, голосно сміялися, розповідали останні новини, як раптом почули, як хтось здушено скиглить. Діти стежили за звуком і невдовзі знайшли темний поліетиленовий пакет для сміття в болотистій частині річки біля води. Мішок був туго перев’язаний мотузкою, а всередині хтось ворушився. Діти розв’язали мотузку і були приголомшені – назустріч своїм рятувальникам, перекидаючись з боку на бік, мружачись від світла, вискочило вісім крихітних пухнастиків, яким на вигляд не більше місяця. Радіючи свободі й скигливши вже на весь голос, вони відштовхували одне одного в пошуках людського захисту й ласки. Хлопці були вражені і водночас у захваті. Що тепер скажуть дорослі?
«Цуценята теж діти!» хлопці й дівчата переконливо сперечалися, парируючи «розумні» доводи батьків про те, що в селі вже забагато живності. Так чи інакше, але дитяча наполегливість взяла гору, і цуценят було вирішено залишити. На деякий час. Тварин розмістили під старим сараєм. І тоді почали відбуватися ще більш дивовижні речі. Діти, які ще недавно сварилися між собою, пустували і нічого не хотіли знати про таке поняття, як відповідальність, раптом показали себе розумними, дисциплінованими і розсудливими особистостями. Вони організували вахту біля сараю, годували цуценят по черзі, прибирали за ними і стежили, щоб їх ніхто не образив. Батьки лише знизали плечима. Як раптом їхні непосиди виявилися такими відповідальними, згуртованими та чуйними на чужу біду.
«Іноді дитина бачить те, чого не помічає зачерствіла душа дорослого. Діти вміють бути щедрими та милосердними, цінують наш найголовніший дар – ЖИТТЯ. І неважливо, чиє це життя – людини, собаки, жука», – розповідає волонтерка Центру порятунку тварин Юлія Соніна.
Так чи інакше, вісім істот вдалося врятувати. Одному немовляті вдалося знайти господаря. Ніхто не знав, що робити з рештою сім'ї. Цуценята швидко виросли і розбрелися по селу. Звісно, деяким мешканцям це не сподобалось. Тоді батьки теж вирішили долучитися до спільної справи. Вони поїхали в Центр порятунку тварин Московської області, де на той момент була можливість прилаштувати малюків. Довгу дорогу з Коврова тварини перенесли цілком стерпно, а як вони потім раділи просторому вольєру.
«Ось так спільна справа об’єднала і об’єднала стільки людей і показала дітям, що разом можна багато чого досягти. А головне, що добро все-таки перемагає зло», – посміхається Юлія. «Зараз усі восьмеро дітей живі, здорові, у кожного є сім’я».
Це така чудова історія. Нехай їх буде більше!
Хлопець
За зовнішнім виглядом Гай є сумішшю естонської гончаки і гончака Артуа. Його підібрала наш волонтер Світлана: пес, швидше за все, заблукав і довго блукав лісом у пошуках людей. Але йому пощастило, пес не встиг розбігтися і сильно схуд. Після курсу реабілітації Гай знайшов новий дім і спортивну сім'ю, де веде активний спосіб життя, як і личить усім біглям 🙂
Дартс
Віточка з братами і сестрами народилися і жили в гаражах. Деякий час ними опікувалася мати, але коли діти підросли, вони почали заважати мешканцям. Довелося відправити цуценят на перетримку, де вони й живуть. Деякі з них збудовані, а деякі ще шукають дім. Тому якщо вам потрібен відданий друг, звертайтеся в Центр!
Астра шукає дім
Після ДТП у Астри не працює передня лапа, їй дуже потрібні дбайливі і люблячі господарі.
Фібі вдома
Френкі також знайшов сім'ю
Як допомогти проекту
Приєднуйтесь до команди «Екологія людини»!
Якщо ви хочете допомогти, це дуже просто! Для початку перейдіть на сайт і підпишіться на розсилку. Він надішле вам докладні інструкції, де ви знайдете інформацію про те, що робити далі.