Підлітки, які пережили травматичний досвід, часто шукають спосіб заглушити свій внутрішній біль. І таким чином можуть бути наркотики. Як запобігти цьому?
Підлітки, які пережили потенційно травматичні події до 11 років, у середньому частіше пробують різні види наркотиків. До такого висновку прийшли американський психолог Ханна Карлінер та її колеги.1.
Вони вивчили особисті справи майже 10 підлітків: 11% з них були жертвами фізичного насильства, 18% пережили ДТП, ще 15% жертв ДТП були родичами.
Виявилося, що 22% підлітків вже пробували марихуану, 2% — кокаїн, 5% вживали сильнодіючі наркотики без призначення лікаря, 3% — інші наркотики, а 6% — кілька різних видів наркотиків.
«Діти особливо сильно страждають від жорстокого поводження», — каже Ханна Карлінер. Ті, хто вижив, частіше вживають наркотики в підлітковому віці. Однак на ризик залежності також впливають інші травматичні події, пережиті в дитинстві: автомобільні аварії, стихійні лиха, важкі хвороби.
Зловживання дітьми особливо важко.
Найчастіше наркотики пробували діти, батьки яких самі страждали на наркоманію чи алкоголізм. Автори дослідження бачать цьому кілька можливих пояснень. Діти в таких сім'ях мають можливість спробувати наркотики вдома або успадкували від батьків генетичну схильність до шкідливих звичок. Спостерігаючи за батьками, вони бачать, що можна «зняти стрес» за допомогою психоактивних речовин. Грає роль і те, що такі батьки часто нехтують обов'язками по вихованню дитини.
Наслідки підліткових експериментів із забороненими наркотиками можуть бути сумними: можливий розвиток важкої залежності, психічних розладів. Як наголошують дослідники, діти, які пережили психічну травму, потребують особливої підтримки з боку школи, психологів та родини. Особливо важливо навчити їх справлятися зі стресом і важкими переживаннями. Інакше роль антистресу візьмуть на себе ліки.
1 H. Carliner та ін. «Childhood Trauma and Illicit Drug Use in Adolescence: A Population-Based National Comorbidity Survey Replication–Adolescent Supplement Study», журнал Американської академії дитячої та підліткової психіатрії, 2016.