Анапластична олігоастроцитома, або анапластична астроцитома, — злоякісна пухлина головного мозку. Точніше, це гліома, тобто пухлина, що виникає з нервової тканини, в головному або спинному мозку. Всесвітня організація охорони здоров'я класифікує гліоми від I до IV залежно від їх морфології та ступеня злоякісності. Анапластичні астроцитоми представляють ступінь III, між ступенями I і II вважаються доброякісними, а гліобластоми (ступінь IV). Анапластична астроцитома може бути ускладненням доброякісної пухлини II ступеня або розвинутися спонтанно. Він має сильну тенденцію прогресувати до гліобластоми (ступінь IV), і очікувана тривалість життя становить близько двох-трьох років, незважаючи на хірургічне лікування та променеву терапію/хіміотерапію. Анапластичні астроцитоми та гліобластоми вражають від 5 до 8 із 100 людей у ​​загальній популяції. (000)

Більшість симптомів анапластичної олігоастроцитоми є наслідком підвищення тиску в мозку, спричиненого або самою пухлиною, або аномальним накопиченням цереброспінальної рідини, яке вона викликає. Симптоми відрізняються в залежності від точного розташування та розміру пухлини:

• Порушення пам'яті, зміни особистості і геміплегія при проростанні пухлини в лобову частку;
• Судоми, порушення пам'яті, координації і мови при виникненні в скроневій частці;
• Рухові розлади і порушення чутливості (поколювання і печіння) при тім'яній частці;
• Порушення зору при охопленні пухлиною потиличної частки.

Точна причина анапластичної астроцитоми ще невідома, але дослідники вважають, що вона є результатом поєднання генетичної схильності та факторів навколишнього середовища, що провокують захворювання.

Анапластична олігоастроцитома дещо частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок, і часто виникає у віці від 30 до 50 років. Однак слід зазначити, що хвороба, ймовірно, вражає дітей, зазвичай у віці від 5 до 9 років. Анапластичні астроцитоми та мультиформні гліобластоми (III і IV ступеня) складають приблизно 10% дитячих пухлин центральної нервової системи (80% цих пухлин I або II ступеня). (1)

Спадкові генетичні захворювання, такі як нейрофіброматоз I типу (хвороба Реклінгхаузена), синдром Лі-Фраумені та туберозний склероз Бурневіля, підвищують ризик розвитку анапластичної астроцитоми.

Як і у випадку з багатьма видами раку, чинники навколишнього середовища, такі як вплив ультрафіолетових променів, іонізуюче випромінювання та деякі хімічні речовини, а також неправильне харчування та стрес вважаються факторами ризику.

Лікування анапластичної олігоастроцитоми в основному залежить від загального стану пацієнта, локалізації пухлини та швидкості її прогресування. Він включає хірургічне втручання, променеву терапію та хіміотерапію, окремо або в комбінації. Першим кроком є ​​хірургічне видалення якомога більшої частини пухлини (резекція), але це не завжди можливо через параметри, згадані вище. Після операції застосовують променеву терапію та, можливо, хіміотерапію, щоб спробувати видалити залишки пухлини, наприклад, якщо злоякісні клітини поширилися в тканини мозку.

Прогноз залежить від стану здоров’я пацієнта, особливостей пухлини та реакції організму на хіміотерапію та променеву терапію. Анапластична астроцитома має сильну тенденцію прогресувати до гліобластоми приблизно через два роки. При стандартному лікуванні середній час виживання людей з анапластичною астроцитомою становить два-три роки, що означає, що половина з них помре раніше цього часу. (2)